1 Kings 17

¹І сказав Илія Фесвіянин, з мешканців Галаадських, до Ахава: живий Господь, Бог Ізраїлю, перед Котрим я стою; впродовж років цих не буде ні роси, ні дощу, крім як за словом моїм.

²І сталося слово Господнього до нього, кажучи:

³Піди звідси, й обернися на сході, і сховайся при потоці Харіфі, що перед Йорданом,

⁴І з потоку того пиятимеш воду, а воронам я наказав годувати тебе там.

⁵І пішов він, і поступив за словом Господнім, і пішов, і сидить при потоці Харіфі, що перед Йорданом.

⁶А ворони носили йому хліб та м'ясо вранці, і хліб та м'ясо ввечері, а з потоку пив.

⁷І сталося по закінченні днів, що потік висох, бо не було дощу на землі.

⁸І сталося слово Господнього до нього, кажучи:

⁹Встань, піди в Сарепту Сідонську, і сиди там; ось я наказав там удові годувати тебе.

¹⁰І встав він, пішов в Сарепту, і прийшов до входу міста, а там удова жінка збирала дрова; і зо звав її і сказав: принеси мені, прошу, трохи води в посудині, щоб я пив.

¹¹І вона пішла, щоб принести; і він зо звав після неї і сказав: принеси мені, прошу, й шматок хліба в руці.

¹²І сказала вона: живий Господь, Бог твій, що я не маю хліба, крім як жменька муки в кувшині та трохи олії в посудині; ось я збираю два дрова, піду й зготую собі й синові моєму, щоб нам поїсти й умерти.

¹³І сказав їй Илія: не бойся; піди, зроби по слову твоєму, тільки зроби мені спочатку малий хлібець і принеси мені; а для себе й для сина твого зроби потім,

¹⁴бо так каже Господь, Бог Ізраїлю: кувшин муки не скінчиться, і посудина олії не спорожніє, аж до того дня, коли Господь дасть дощ на землю.

¹⁵І пішла вона, і зробила по слову Илії, і їла вона, і він, і дім її, дні.

¹⁶Кувшин муки не скінчився, і посудина олії не спорожніла, за словом Господнім, що Він говорив через руку Илії.

¹⁷І сталося після цих речей, що син жінки, господарки дому, захворів, і хвороба його була дуже важка, так що в ньому не залишилось дихання.

¹⁸І сказала вона до Илії: що мені й тобі, о муже Божий? ти прийшов до мене, щоб згадати гріхи мої, і умертвити сина мого!

¹⁹І сказав він до неї: дай мені сина твого; і взяв його з її лона, і взяв його в горницю, де він сидів, і положив його на ліжко своє.

²⁰І зо звав до Господа й сказав: Господи Боже мій, невже й удові, в якої я мешкаю, ти причинив зло, умертвивши сина її?

²¹І розпростер себе на дитяти тричі, і зо звав до Господа й сказав: Господи Боже мій, повели, прошу, душі дитяти цієї повернутись в неї!

²²І слухав Господь голосу Илії, і повернулась душа дитяти в нього, і він оживав.

²³І взяв Илія дитя, і звів його з горниці до дому, і дав його матері його; і сказав Илія: дивись, син твій живий!

²⁴І сказала жінка до Илії: тепер я знаю, що ти чоловік Божий, і слово Господнього в устах твоїх є істина.