1 Kings 3

¹І Соломон уклав родинний союз з фараоном, царем Єгипту, і взяв дочку фараона, і привів її до міста Давидового, доки він не закінчив будувати свій дім, і дім Господній, і мур Єрусалиму навколо.

²Тільки народ приносив жертви на високих місцях, бо дому для імені Господнього не було збудовано аж до тих днів.

³І Соломон любив Господа, ходячи за уставами Давида, батька свого: тільки він приносив жертви й кадив на високих місцях.

⁴І цар пішов до Гаваону, щоб приносити жертву там; бо то було велике високе місце: тисячу всесожджень принів Соломон на тому жертівнику.

⁵У Гаваоні Господь явився Соломонові у сні вночі; і Бог сказав: проси, що дати тобі.

⁶І Соломон сказав: Ти виявив велику милість слузі твому Давидові, батькові моєму, як він ходив перед тобою в істині, і в справедливості, і в щирості серця з тобою; і ти зберіг для нього цю велику милість, що дав йому сина сидіти на престолі його, як то буває в цей день.

⁷І тепер, Господи Боже мій, ти вчинив слугу твого царем замість Давида, батька мого: а я дитина малая; я не знаю, як виходити й входити.

⁸І слуга твій серед народу твого, який ти вибрав, народу великого, котрий не можна перелічити й перевести за множеством.

⁹Даруй же слузі твому серце розумне, щоб судити народ твій, щоб розрізняти добро й зло; хто бо зможе судити цей великий народ твій?

¹⁰І мова подобалася Господеві, що Соломон просив це.

¹¹І Бог сказав йому: За те, що ти просив це, і не просив собі довгих днів, ні просив собі багатств, ні просив душ ворогів твоїх, але просив собі розуму, щоб розуміти правосуддя;

¹²ось, я вчинив за словом твоїм: ось, я дав тобі серце мудре й розумне; так що не було нікого подібного тобі перед тобою, і після тебе не встане нікого подібного тобі.

¹³І те, чого ти не просив, я дав тобі також, і багатство, і честь, так що не буде нікого між царями подібного тобі все дні твої.

¹⁴І якщо ти будеш ходити по шляхах моїх, зберігаючи устави мої й заповіді мої, як ходив Давид, батько твій, то я подовжу дні твої.

¹⁵І Соломон прокинувся; і, ось, це був сон: і він прийшов до Єрусалиму, і став перед ковчегом заповіту Господнього, і приніс всесожджень, і приніс мирні жертви, і влаштував бенкет для всіх слуг своїх.

¹⁶Тоді прийшли дві жінки, що були блудниці, до царя, і стали перед ним.

¹⁷І одна жінка сказала: прошу, мій пане, я й ця жінка мешкаємо в одному домі; і я народила дитину з нею в домі.

¹⁸І сталося третього дня після того, як я народила, що й ця жінка народила; і ми були разом; не було ніякого чужинця з нами в домі, крім нас двох у домі.

¹⁹І дитина цієї жінки померла вночі, тому що вона лягла на неї.

²⁰І вона встала в полуніч, і взяла сина мого від боку мого, коли рабиня твоя спала, і положила його до себе в груди, а мертву дитину її положила в груди мені.

²¹І коли я встала вранці, щоб годувати сина свого, то ось він був мертвий; але коли я розглянула його вранці, то ось це не син мій, якого я народила.

²²І та друга жінка сказала: ні; але живий — син мій, а мертвий — син твій. А ця сказала: ні; мертвий — син твій, а живий — син мій. Так вони говорили перед царем.

²³Тоді царь сказав: та говорить: це син мій живий, а син твій мертвий; а та говорить: ні; мертвий — син твій, а син мій живий.

²⁴І царь сказав: принесіть мені меч. І принесли меч перед царя.

²⁵І царь сказав: розділіть дитину живу надвоє, і дайте половину одній, а половину — другій.

²⁶Тоді та жінка, якій син живий був, сказала цареві, бо серце її розпалалося від любові до сина свого, і сказала: прошу, мій пане, дайте їй дитину живу, і в жадному разі не вбивайте її. А та сказала: хай ж буде вона ні мною, ні твоєю; розділіть її.

²⁷Тоді царь відповів і сказав: дайте тій дитину живу, і в жадному разі не вбивайте її: вона — мати її.

²⁸І весь Ізраїль чув про судження, яке судив цар; і вони боялися царя; бо вони бачили, що мудрість Божа в ньому, щоб чинити правосуддя.