2 Chronicles 30

¹І послав Езекія до всього Ізраїлю та Юди, і листи написав також до Єфрема та Манасії, щоб вони прийшли до дому Господнього в Єрусалимі, щоб святкувати Пасху Господу, Богу Ізраїлеву.

²Бо цар порадився зі своїми князями та всім зібранням в Єрусалимі святкувати Пасху в другому місяці.

³Бо не змогли святкувати її в той час, тому що священики не освятили себе в достатній кількості, й народ не зібрався в Єрусалим.

⁴І те було добре в очах царя й у очах всього зібрання.

⁵Тому постановили вислати наказ по всьому Ізраїлю, від Беершеви аж до Дану, щоб прийшли святкувати Пасху Господу, Богу Ізраїлеву, в Єрусалимі: бо не святкували її великою кількістю так, як писано.

⁶І гінці ходили з листами від царя та його князів по всьому Ізраїлю та Юді, і за наказом царя говорили: Сини Ізраїлеві, повертайтеся до Господа, Бога Авраама, Ісаака та Ізраїля, щоб Він повернувся до решти, що втекли від вас з рук царів асирійських.

⁷І не будьте, як ваші отці та як ваші брати, що згрішили проти Господа, Бога їхніх отців, так що Він віддав їх на спустошення, як ви бачите.

⁸Тепер не будьте жорсткошиї, як були ваші отці; але піддайтеся Господу й увійдіть у святилище Його, яке Він освятив навіки, і служіть Господу, Богу вашому, щоб гніву Його затримати від вас.

⁹Бо якщо ви повернетеся до Господа, ваші брати та ваші діти знайдуть милість перед тими, хто вів їх у полон, й повернуться в цей край: бо Господь, Бог ваш, милостивий та милосердний, і не відвернеться обличчям Своїм від вас, якщо ви повернетеся до Нього.

¹⁰Так гінці ходили від міста до міста країною Єфремовою та Манасіївою, аж до Завулона: але сміялися їм та глумилися над ними.

¹¹Однак деякі люди з Асира та Манасії та Завулона покорилися себе й прийшли в Єрусалим.

¹²Також на Юду спала рука Божа, дав їм одне серце, щоб виконати наказ царя та князів словом Господнім.

¹³І зібралось в Єрусалимі багато народу святкувати свято опрісніків в другому місяці, велике дуже зібрання.

¹⁴І встали й забрали жертівники, що були в Єрусалимі, й усі жертівники для кадила забрали й кинули їх у потік Кидрон.

¹⁵Потім закололи Пасху в чотирнадцятий день другого місяця: й священики та левити посоромились, й освятили себе, й принесли всепаління до дому Господнього.

¹⁶І стали на своєму місці за своїм чином, згідно із законом Мойсея, людини Божої: священики кропили кров, яку отримували з рук левитів.

¹⁷Бо було багато людей у зібранні, що не освятили себе: тому левити виконували обов'язок закалювання Пасхи для кожного, хто не був чистий, щоб освятити їх для Господа.

¹⁸Бо багато людей з Єфрема та Манасії, Іссахара та Завулона не очистили себе, однак ядили Пасху не так, як писано. Бо Езекія молився за них, говорячи: Добрий Господь нехай простить кожного,

¹⁹хто спрямував своє серце шукати Бога, Господа, Бога своїх отців, хоч би він не був очищений за обрядами святилища.

²⁰І Господь почув Езекію й оздоровив народ.

²¹І сини Ізраїлеві, що були присутні в Єрусалимі, святкували свято опрісніків сім днів з великою радістю; й левити та священики славили Господа день за днем, співаючи з гучними інструментами Господу.

²²І Езекія говорив утішливо до всіх левитів, що мали добре розуміння служіння Господу. Так вони ядали впродовж свята сім днів, принісши жертви миру й виголошуючи сповідь Господу, Богу своїх отців.

²³І все зібрання порадилось святкувати ще сім днів; й святкували ще сім днів з радістю.

²⁴Бо цар Юди Езекія дав зібранню для жертв тисячу биків та сім тисяч овець; а князі дали зібранню тисячу биків та десять тисяч овець: й велика кількість священиків освятили себе.

²⁵І все зібрання Юди, зі священиками та левитами, й все зібрання, що прийшло з Ізраїля, й прибульці, що прийшли з землі Ізраїльської й поселилися в Юді, раділи.

²⁶Так була велика радість в Єрусалимі; бо від часів Соломона, сина Давида, царя Ізраїльського, не було подібного в Єрусалимі.

²⁷Тоді священики левити встали й благословили народ: й голос їхній був почутий, й молитва їхня піднялася в святилище Його, аж на небеса.