2 Kings 23

¹Тоді цар скликав усіх старійшин Юди та Єрусалима.

²Він піднявся до храму Господня з народом Юди, з мешканцями Єрусалима, зі священиками й пророками — увесь народ від найменшого до найбільшого. Він читав на їхнє вухо всі слова Книги Завіту, яка була знайдена в храмі Господньому.

³Цар став біля стовпа й поновив Завіт перед Господом — йти за Господом й дотримуватися Його заповідей, установ та велінь усім серцем своїм і всією душею своєю, утверджуючи слова Завіту, написані в цій книзі. Тоді весь народ поклявся дотримуватися Завіту.

⁴Цар наказав первосвящнику Хелкіїшу, священикам наступного рангу та сторожам видалити з храму Господня всі предмети, зроблені для Ваала й Астарти, та всіх небесних воїнств. Він спалив їх поза Єрусалимом у полях долини Кідрон і розсипав попіл у Вефілі.

⁵Він усунув ідольських священиків, яких поставили царі Юди, щоб вони палили ладан на висотах міст Юди й довкола Єрусалима — тих, які палили ладан Ваалу, сонцю й місяцю, сузір'ям і всім небесним воїнствам.

⁶Він взяв Астартин стовп з храму Господня до долини Кідрон поза Єрусалимом і спалив його там. Він перетер його в порошок і розсипав пил над могилами простого народу.

⁷Він також зруйнував кімнати чоловічих храмових блудниць, що були в храмі Господньому, кімнати, де жінки ткали для Астарти.

⁸Йосія привів усіх священиків з міст Юди й осквернив висоти від Геви до Беершиви, де священики палили ладан. Він розібрав ворота при вході Воріт Йошуї, градоначальника, які були ліворуч від міських воріт.

⁹Хоча священики висот не служили при жертовнику Господньому в Єрусалимі, вони їли опрісник разом з іншими священиками.

¹⁰Він осквернив Тофет, що був у долині Бен-Гіннома, щоб ніхто не міг там приносити в жертву своїх сина або дочку вогню Молохові.

¹¹Він видалив від входу до храму Господня коней, яких царі Юди присвятили сонцю. Вони були в дворі біля кімнати чиновника, що звався Натан-Мелеком. Йосія тоді спалив колісниці, присвячені сонцю.

¹²Він розібрав жертовники, які царі Юди збудували на даху біля верхньої кімнати Ахаза, й жертовники, які Манасія збудував у двох дворах храму Господньому. Він видалив їх звідти, розбив їх на шматки й викинув уламки у долину Кідрон.

¹³Цар також осквернив висоти, що були на схід від Єрусалима на півдні Гори Розтління — ті, які побудував цар Ізраїлю Соломон для Астарти, гидкої богині сидонян, для Хемоша, гидкого бога мовавян, й для Молоха, мерзкого бога аммонітян.

¹⁴Йосія розбив священні камені й зрізав Астартині стовпи й накрив місця людськими кістками.

¹⁵Навіть жертовник у Вефілі, висоту, зроблену Яровоамом, сином Наватовим, який змусив Ізраїль грішити, — навіть цей жертовник та висоту він розібрав. Він спалив висоту й перетер її в порошок, й також спалив Астартин стовп.

¹⁶Тоді Йосія оглянувся, й коли побачив гробниці, що були там на схилі пагорба, він велів вийняти кістки з них і спалити на жертовнику, щоб осквернити його, згідно зі словом Господнім, яке проголосив чоловік Божий, який передбачив ці речі.

¹⁷Цар спитав: «Що за надгробний камінь я бачу?» Люди міста сказали: «Це гробниця чоловіка Божого, який прийшов з Юди й проголосив проти жертовника у Вефілі саме те, що ти вчинив йому».

¹⁸«Залиште його на самоті, — сказав він. — Нехай ніхто не турбує його кістки». Тому вони пощадили його кістки й кістки пророка, що прийшов із Самарії.

¹⁹Так само, як він учинив у Вефілі, Йосія видалив усі святилища на висотах, які царі Ізраїлю збудували в містах Самарії й які розпалили гнів Господній.

²⁰Йосія зарізав усіх священиків тих висот на жертовниках й спалив людські кістки на них. Потім він повернувся в Єрусалим.

²¹Цар наказав усім людям: «Святкуйте Пасху Господу, Богові вашому, як написано в цій Книзі Завіту».

²²Ні в дні суддів, що вели Ізраїль, ні в дні царів Ізраїлю й царів Юди не святкувалася така Пасха.

²³Але в вісімнадцятому році царювання царя Йосії ця Пасха була святкована Господу в Єрусалимі.

²⁴Крім того, Йосія позбавився чаклунів і віщунів, домашніх богів, ідолів та усіх інших мерзких речей, що були видні в Юді та Єрусалимі. Він учинив це, щоб виконати вимоги закону, написаного в книзі, яку священик Хелкіїш знайшов у храмі Господньому.

²⁵Ні до Йосії, ні після нього не було царя, подібного йому, який звернувся б до Господа всім серцем своїм, усією душею своєю й усією силою своєю, згідно з усім Законом Мойсеєвим.

²⁶Проте Господь не відвернув палючої гарячки Свого гніву, який палав проти Юди через усе, що Манасія вчинив, щоб розпалити Його гнів.

²⁷Тому Господь сказав: «Я видалю й Юду з Мого лиця, як Я видалив Ізраїль, і відкину Єрусалим, місто, яке Я обрав, і цей храм, про який Я сказав: „Там буде Моє Ім'я"».

²⁸Інші ж вчинки Йосії та все, що він зробив, — чи не це написано в книзі літопису царів Юди?

²⁹Коли Йосія царював, фараон Нехо, цар Єгипту, піднявся до річки Євфрат, щоб допомогти царю ассирійському. Цар Йосія вийшов йому навперейми в битву, але Нехо зустрів його й убив його у Мегіддо.

³⁰Раби Йосії привезли його тіло на колісниці з Мегіддо в Єрусалим і поховали його в його власній гробниці. А люди землі взяли Єоахаза, сина Йосії, й помазали його й зробили його царем на місце його батька.

³¹Єоахазу було двадцять три роки, коли він став царем, і він царював в Єрусалимі три місяці. Ім'я його матері — Хамутал, донька Єремії; вона була з Ліфни.

³²Він робив зло перед очима Господа, так само як його попередники.

³³Фараон Нехо заковав його в кайдани у Рівлі в землі Хаматській, щоб він не царював в Єрусалимі, й наклав на Юду данину сто талантів срібла й один талант золота.

³⁴Фараон Нехо зробив Еліакима, сина Йосії, царем на місце його батька Йосії, й змінив ім'я Еліакима на Йоякима. Але він взяв Єоахаза й вивіз його в Єгипет, і там він помер.

³⁵Йоякиму довелось сплатити фараонові Нехо срібло й золото, на яке він попросив. Щоб це учинити, він обклав податком землю й забрав срібло й золото у людей землі згідно з їхніми оцінками.

³⁶Йоякиму було двадцять п'ять років, коли він став царем, і він царював в Єрусалимі одинадцять років. Ім'я його матері — Зевида, донька Педаї; вона була з Руми.

³⁷І він робив зло перед очима Господа, так само як його попередники.