2 Kings 7

¹Тоді Єлісей сказав: слухайте слово Господнє. Так каже Господь: завтра о цій порі мірка доброго борошна коштуватиме один сикль, а дві мірки ячменю коштуватимуть один сикль на ринку в Самарії.

²Тоді сотник, на якого спирався цар, сказав до божого чоловіка: якби навіть Господь відкрив вікна на небі, чи могло б таке статися? І він відповів: твої очі це побачать, але ти не будеш їсти цієї їжі.

³А при вході до міста було чотири прокажені; і вони сказали один одному: чому ми сидимо тут, чекаючи смерті?

⁴Якщо ми скажемо: увійдемо до міста, то в місті немає їжі, і ми помремо там; якщо ж ми будемо чекати тут, то смерть дійде до нас. Отже, піднімемось та здамось армії Арамейської: якщо вони дадуть нам жити, то ми житимемо; якщо вони нас умертвлять, то ми умремо.

⁵І вони піднялись у сутінках, щоб піти до таборів Арамейських; але коли прийшли до краю табору, то там нікого не було.

⁶Господь ж зробив так, що Арамеї чули гуркіт колісниць і стук коней та шум великого війська, і вони сказали один одному: ось цар Ізраїльський нанявся проти нас у царів хеттейських та царів єгипетських.

⁷І вони піднялись та утекли у сутінках, залишивши свої намети, своїх коней та ослів та весь свій табір, та утекли, боячись за своє життя.

⁸І коли ці прокажені прийшли до краю табору, то вони увійшли в один намет, їли та пили, та взяли звідти срібло й золото та одежу, і понесли та сховали; потім вони повернулись та вийшли в інший намет, взяли звідти й понесли та сховали.

⁹Тоді вони сказали один одному: ми чинимо неправедно. Сьогодні день благої вісті, а ми мовчимо. Якщо ми чекатимемо до ранку, то нас спіймає провина. Піднімемось же та розповімо про це до дому царя.

¹⁰І вони прийшли та покликали сторожів при вході до міста й розповіли їм, кажучи: ми прийшли до табору Арамейського, і там нікого немає й нема голосу людського, тільки коні та ослі прив'язані, та намети, як були.

¹¹І стороже покликали та розповіли про це до дому царя.

¹²І цар встав ночі та сказав до своїх рабів: розкажу вам, що зробили нам Арамеї. Вони знають, що ми голодуємо, тому вони вийшли з табору та сховались в полі, кажучи: коли вони вийдуть з міста, то ми їх схопимо живих та увійдемо до міста.

¹³І один з рабів його сказав: нехай візьмуть п'ять з коней, що залишились у місті; ось вони будуть як усе множество Ізраїльтян, що залишилось тут; ось вони будуть як все множество Ізраїльтян, що загинули; і пошлемо та побачимо.

¹⁴І взяли двох вершників, і цар послав їх за військом Арамейським, кажучи: піднімітесь та подивіться.

¹⁵І вони пішли за ними аж до Йордану; і ось увесь шлях був усипаний одежею та посудом, який Арамеї кидали у своїй утечі. І вісники повернулись та донесли про це царю.

¹⁶І народ вийшов та розграбував табір Арамейський. І мірка доброго борошна коштувала один сикль, а дві мірки ячменю коштували один сикль, за словом Господнім.

¹⁷І цар поставив над входом до міста того сотника, на якого спирався; і його розтоптали там люди при вході до міста, і він умер, як сказав божий чоловік, коли цар прийшов до нього.

¹⁸І сбулися слова божого чоловіка, які він промовив до царя, кажучи: дві мірки ячменю коштуватимуть один сикль, і мірка доброго борошна коштуватиме один сикль, завтра о цій порі на ринку в Самарії.

¹⁹І той сотник сказав до божого чоловіка: якби навіть Господь відкрив вікна на небі, чи могло б таке статися? І він сказав йому: твої очи то побачать, але ти не будеш їсти цієї їжі.

²⁰І таки сталось йому так: бо його розтоптали люди при вході до міста, і він умер.