2 Samuel 16

¹І коли Давид трохи пройшов далі від вершини, ось Зива, управитель Мефівошета, чекав на нього. Він мав череду ослів, обсідланих і навантажених двомастами хлібів, сотою кексів родзинок, сотою кексів фіг та бурдюком вина.

²І запитав цар Зиву: "На що ти став мені це приносити?" І відповів Зива: "Ослів – для царської родини їхати, а хліб та плід – для людей їсти, а вино – для того, щоб пити в пустині, коли знемогтимуть."

³І сказав цар: "А де внук господаря твого?" І сказав Зива йому: "Ось він залишився в Єрусалимі, бо сказав: „Нині дім Ізраїлю поверне мені царство діда мого."

⁴І сказав цар до Зиви: "Се твоє все, що належало Мефівошету." І відповів Зива: "Клоняюся тобі; хай знайду я благодать перед очима твоїми, господарю мій, царю."

⁵І коли прибув цар Давид до Бахуріму, ось вийшов звідти чоловік із роду дому Саулова, ім'я йому Шімей, син Гери, і він проклинав, виходячи.

⁶І кидав він камінням на Давида й на всіх рабів царя; а все військо й усі люди бойові були справа й ліва від нього.

⁷І говорив Шімей, проклинаючи: "Виходи, виходи, убивця, людинок негідна!

⁸Повернув тобі Господь усю кров дому Саула, у місці якого ти воцарився; і дав Господь царство в руки Авессалома, сина твого; ось ти й у біді, бо убивця ти!"

⁹І сказав Авісай, син Церуї, до царя: "Чому проклинає цар той мертвий собака? Дозволь мені піти й зрізати йому голову."

¹⁰І сказав цар: "Що вам до того, сини Церуї? Хай він проклинає, коли Господь сказав йому: „Проклинай Давида", – хто ж скаже: „Чому ти так робиш?"

¹¹І сказав Давид до Авісая й до всіх рабів своїх: "Ось син мій, що вийшов із нутра мого, шукає душу мою; і що ж він, син Веніямин? Дозволите йому проклинати, бо Господь наказав йому.

¹²Може, Господь вглядиться в страждання моє й поверне мені благо замість прокляття його цього дня."

¹³І йшов Давид з людьми своїми дорогою, а Шімей йшов проти нього на боці гори, й проклинав, кидаючи камінням і порохом.

¹⁴І прибув цар й увесь народ, що з ним, в утомленні; і він там вело собою.

¹⁵І прибув Авессалом й усі люди Ізраїлю до Єрусалима, а з ним і Ахітофел.

¹⁶І сталося, коли прибув Хусай, Аркієць, доброчинець Давидів, до Авессалома, то сказав йому Хусай: "Хай живе цар! Хай живе цар!"

¹⁷І сказав Авессалом до Хусая: "Це ж любов твоя до друга? Чому ти не пішов з другом твоїм?"

¹⁸І відповів Хусай Авессалому: "Ні, бо того, якого вибрав Господь, та люд цей, та весь Ізраїль, його буду я, та при ньому залишуся.

¹⁹І ще: кому мені служити? Не сину ж твому? Як служив я батькові твому, так буду служити й тобі."

²⁰І сказав Авессалом до Ахітофела: "Дайте раду, що нам робити?"

²¹І сказав Ахітофел до Авессалома: "Увійди до наложниць батька твого, які він залишив стерегти дім; то почує весь Ізраїль, що ти став мерзостю для батька твого, та зміцняться руки всіх, хто з тобою."

²²І розтягли намет для Авессалома на даху; і увійшов він до наложниць батька своєї перед очима всього Ізраїлю.

²³А рада Ахітофелева, яку він дав тоді, була як порадня від Бога; така була уся рада Ахітофелева, як для Давида, так й для Авессалома.