2 Samuel 16

¹Коли Давид трохи минув вершину піднесення, ось зустрів його Циба, раб Мемфівосфея, з двома навіченими ослами, і на них дві сотні хлібів, і сто грозд родзинок, і сто літніх плодів, і мішок вина.

²І сказав цар Цибі: що це ти маєш на думці? І відповів Циба: ослів для царського дому їхати; хлібу ж і літніх плодів для молоді їсти; а вино для тих, хто знемогає в пустині, пити.

³І сказав цар: де син господаря твого? І сказав Циба цареві: ось він залишився в Єрусалимі, бо сказав: нині дім Ізраїлів вернуть мені царство батька мого.

⁴І сказав цар Цибі: ось усе, що належить Мемфівосфею, твоє. І сказав Циба: покоряюся; нехай я знайду милість у очах твоїх, пане царю мій.

⁵Коли царь Давид прийшов до Бахурима, ось вийшов звідти один чоловік із роду дому Саулова, на ім'я Сімей, син Гери. Вийшов він і проклинав під час ходу.

⁶І кидав каміння в Давида й у всіх рабів царя Давида; а весь народ і всі сильні люди були з правої сторони й з лівої.

⁷І говорив Сімей, проклинаючи: уходи, уходи, чоловіче кровожадний і людище ничтожний!

⁸Повернув на тебе Господь всю кров дому Саулова, на місце якого ти царюєш; і видав Господь царство в руку Авесалома, сина твого; і ось ти в своєму нещастю, бо ти чоловік кровожадний.

⁹І сказав Авісай, син Саруї, цареві: чому гавкає цей мертвий пес на господаря мого, царя? Дозволь мені перейти й зняти йому голову.

¹⁰І сказав цар: що мені до вас, сини Саруї? Нехай він проклинає, тому що Господь сказав йому: проклинай Давида; хто ж може сказати: чому ти це робиш?

¹¹І сказав Давид Авісаю й усім рабам своїм: ось син мій, що вийшов із моїх утроб, шукає душі моєї; тим більше тепер цей Вениамитянин! Залиште його й дозволите йому проклинати, бо Господь наказав йому.

¹²Можливо, Господь подивиться на беззаконня мене й вернеться мені добро замість його проклять у цей день.

¹³І йшов Давид зі своїми людьми дорогою; а Сімей йшов на схилі гори проти нього, йшов і проклинав, і кидав камінням проти нього, і метав пил.

¹⁴І прибув цар з усім народом, що був з ним, знемогши; і відпочив там.

¹⁵Авесалом і весь народ, люди Ізраїлю, прийшли до Єрусалима; і Ахітофел з ним.

¹⁶І сталось, коли прибув до Авесалома Гусай архіянин, друг Давидів, сказав Гусай Авесалому: хай живе цар, хай живе цар!

¹⁷І сказав Авесалом Гусаю: це милість твоя до друга? Чому не пішов ти зі своїм другом?

¹⁸І сказав Гусай Авесалому: ні; але того, кого обрав Господь і народ цей і всі люди Ізраїлю, того буду я, і з ним залишуся.

¹⁹І крім того, кому мені служити? Чи не синові його? Як служив я батькові твому, так буду служити й тобі.

²⁰І сказав Авесалом Ахітофелу: дайте раду, що нам робити.

²¹І сказав Ахітофел Авесалому: вйди до наложниць батька твого, що він залишив стерегти дім; і почує весь Ізраїль, що ти став ненависний батькові твому; тоді окріпнуть руки всіх, що з тобою.

²²І розтягли намет для Авесалома на дахові дому; і війшов Авесалом до наложниць батька свого на очах всього Ізраїлю.

²³Рада, яку дав Ахітофел у ті дні, була як то люди питають пророцтво Божого; така була вся рада Ахітофелу й у Давида, й у Авесалома.