2 Samuel 19

¹Йоаву донесли: "Цар плаче й ридає з приводу Авесалома."

²І переможа того дня обернулася для всього війська на сум, бо того дня війська почули говорити: "Цар сумує за сином своїм."

³Люди крадькома входили того дня в місто, як входять люди, яким соромно, коли вони тікають із бою.

⁴Цар закрив обличчя своє і гірко кричав: "Сине мій, Авесаломе! О Авесаломе, сине мій, сине мій!"

⁵Тоді Йоаб увійшов до дому до царя і сказав: "Нині ти посоромив усіх своїх людей, які щойно врятували твоє життя й життя синів твоїх і дочок твоїх, й життя твоїх жінок і наложниць.

⁶Ти любиш тих, хто ненавидить тебе, і ненавидиш тих, хто любить тебе. Ти явно показав сьогодні, що командири й їхні люди нічого не значать для тебе. Я бачу, що тобі було б приємно, якби Авесалом був живий сьогодні, а ми всі були мертві.

⁷Тепер вийди й заохочуй своїх людей. Я клянусь Господом, що якщо ти не вийдеш, не залишиться з тобою ні одної людини до вечора. Це буде гірше для тебе, ніж усі лиха, які прийшли на тебе від юності твоєї до тепер."

⁸Тоді цар встав і сів у воротах. Коли людям сказали: "Цар сидить у воротах," усі прийшли перед його обличчя. Тим часом Ізраїльтяни розійшлися до своїх домів.

⁹По всіх племенах Ізраїлю весь народ суперечився один з одним, кажучи: "Цар визволив нас з руки ворогів наших; він той, хто врятував нас з руки філістимлян. Але тепер він втік з країни, щоб втекти від Авесалома;

¹⁰й Авесалом, якого ми помазали царювати над нами, упав у бою. То чому ви нічого не говорите про повернення царя?"

¹¹Цар Давид послав цей наказ Цадокові й Авіятарові, священикам: "Запитайте старійшин Юди: 'Чому ви останні, щоб повернути царя в його палац, тоді як те, що говорять по всьому Ізраїлю, дійшло до царя в його житлі?

¹²Ви мої рідні, плоть моя й кров моя. То чому ви останні, щоб повернути царя?'"

¹³І скажіть Амасі: 'Хіба ти не мої плоть і кров? Нехай Бог помстить мене, як завгодно сурово, якщо ти не командир мого війська назавжди замість Йоава.'"

¹⁴Він приватив серця людей Юди так, що вони всі були однієї думки. Вони послали наказ до царя: "Поверніся ти й усі твої люди."

¹⁵Тоді цар повернувся й дійшов до Йордану. Люди Юди прийшли до Гілгалу, щоб вийти й зустріти царя й перевести його через Йордан.

¹⁶Шімей, син Гери, вениамитянин з Бахуриму, поспішив вниз з людьми Юди, щоб зустріти царя Давида.

¹⁷З ним була тисяча вениамитян, а також Цива, управитель дому Саулова, і його п'ятнадцять синів і двадцять рабів. Вони поспішили до Йордану, де був цар.

¹⁸Вони переправились через бріс, щоб перевести царське сім'я й зробити все, що він забажає. Коли Шімей, син Гери, переправився через Йордан, він припав ниць перед царем

¹⁹й сказав йому: "Нехай мій господар не вважає мене винним. Не згадуй, як раб твій учинив зле в день, коли мій господар, цар, пішов з Єрусалиму. Нехай цар витра це з пам'яті.

²⁰Бо я, раб твій, знаю, що я згрішив, але сьогодні я прийшов сюди першим з племен Йосипа, щоб спуститися й зустріти мого господара, царя."

²¹Тоді Авішай, син Церуї, сказав: "Хіба Шімей не має бути покараний смертю за це? Він прокляв помазаника Господнього."

²²Давид відповів: "Що це має спільного з вами, сини Церуї? Яке ви маєте право втручатися? Хіба хтось має бути покараний смертю в Ізраїлі сьогодні? Хіба я не знаю, що сьогодні я цар над Ізраїлем?"

²³Отже, цар сказав Шімею: "Ти не будеш умирати." І цар присягнув йому на цьому.

²⁴Мефівошет, внук Саулів, також спустився зустріти царя. Він не доглядав своїх ніг, не підстригав вус і не вмивав своїх одежів з дня, коли цар пішов, до дня, коли він повернувся благополучно.

²⁵Коли він прийшов з Єрусалиму зустріти царя, цар запитав його: "Чому ти не пішов зі мною, Мефівошете?"

²⁶Він сказав: "Мій господар, царю, оскільки раб твій кульявий, я сказав: 'Я наказатиму сідлати ослицю мені й буду їхати на ній, щоб я міг піти з царем.' Але Цива, раб мій, видав мене з лиха.

²⁷І він наклав чорну мітку на раба твого перед моїм господаром, царем. Мій господар, цар, подібний до ангела Божого; тому зроби, що тобі подобається.

²⁸Усі нащадки діда мого заслуговували на смерть від мого господара, царя, але ти дав рабові твоєму місце серед тих, хто їсть за твоїм столом. То яке право я маю, щоб робити більше прохань до царя?"

²⁹Цар сказав йому: "Чому говорити більше? Я наказую тобі й Цивості розділити землю."

³⁰Мефівошет сказав до царя: "Нехай він візьме все, тепер коли мій господар, цар, повернувся благополучно."

³¹Барзилай Гілеадець також спустився з Рогеліму, щоб переправитися через Йордан з царем й проводити його звідти.

³²Барзилай був дуже старий, вісімдесяти років. Він забезпечував царя під час його перебування в Махенаїмі, бо він був дуже багатою людиною.

³³Цар сказав Барзилаю: "Переправися зі мною й залишайся зі мною в Єрусалимі, й я забезпечу тебе."

³⁴Але Барзилай відповів цареві: "Скільки ще років я буду жити, щоб піти з царем в Єрусалим?

³⁵Я тепер вісімдесяти років. Чи можу я розрізнити, що приємне й що ні? Чи може раб твій смакувати те, що він їсть й пиє? Чи можу я ще чути голоси співаків чоловічих і жіночих? Чому рабові твоєму бути додатковим тягарем для мого господара, царя?

³⁶Раб твій переправиться через Йордан з царем на невелику відстань, але чому цар винагороджує мене таким чином?

³⁷Нехай раб твій повернеться, щоб я умер у своєму місті біля гробу батька й матері моєї. Але ось раб твій Кімхам. Нехай він переправиться через Йордан з моїм господаром, царем. Зроби для нього все, що тобі подобається."

³⁸Цар сказав: "Кімхам переправиться з мною, й я зроблю для нього все, що тобі подобається. І все, що ти забажаєш від мене, я зроблю для тебе."

³⁹Отже, весь народ переправився через Йордан, а потім цар переправився. Цар поцілував Барзилая й попрощався з ним, й Барзилай повернувся в свій дім.

⁴⁰Коли цар переправився в Гілгал, Кімхам переправився з ним. Усі війська Юди й половина військ Ізраїлю перевели царя.

⁴¹Вскорі всі люди Ізраїлю приходили до царя й говорили йому: "Чому наші брати, люди Юди, украли царя й привели його й його дім через Йордан, разом з усіма його людьми?"

⁴²Усі люди Юди відповіли людям Ізраїлю: "Ми зробили це, тому що цар близький нам за родиною. Чому ви сердитесь на це? Чи ми їли щось від припасів царя? Чи ми взяли щось для себе?"

⁴³Тоді люди Ізраїлю відповіли людям Юди: "Ми маємо десять часток у царі; отже, у нас більше прав на Давида, ніж у вас. Чому ж ви ставитеся до нас з презирством? Хіба ми не були першими, хто говорив про повернення нашого царя?" Але люди Юди ще з більшою силою наполягали на своїх правах, ніж люди Ізраїлю.