2 Samuel 7

¹І сталося, коли цар сидів у своєму домі, і Господь дав йому спокій від усіх його ворогів навколо;

²Що цар сказав до пророка Натана: Ось я живу в домі кедровому, а ковчег Божий живе в завісах.

³І Натан сказав цареві: Йди, чини все, що є в твоєму серці; бо Господь з тобою.

⁴І сталося тієї ночі, що слово Господнє прийшло до Натана, кажучи:

⁵Йди й скажи рабові моєму Давидові: Так говорить Господь: чи ти будеш мені будувати дім для мого перебування?

⁶Бо я не мешкав ні в якому домі з того часу, як вивів я синів Ізраїльських з Єгипту, аж до цього дня, але ходив у наметі й у скинії.

⁷Повсюди, де я ходив зі всіма синами Ізраїльськими, чи промовив я слово з якимось із племен Ізраїльських, яким я наказав пасти народ мій Ізраїль, кажучи: чому ви не будуєте мені дому кедрового?

⁸Тепер же так скажеш рабові моєму Давидові: Так говорить Господь Саваоф: я взяв тебе з овчарні, з пасення овець, щоб ти був правителем над народом моїм, над Ізраїлем;

⁹І я був з тобою, куди б ти ні ходив, і знищив усіх твоїх ворогів перед обличчям твоїм, і зробив тобі велике імя, як імя великих людей, які на землі.

¹⁰І я визначу місце для народу мого Ізраїлю, і насаджу його, щоб він мешкав на місці своєму, і не переселявся більше; і діти беззаконія не гніватимуть його більше, як раніше,

¹¹І з часу, коли я наказав суддям бути над народом моїм Ізраїлем, дав тобі спокій від усіх твоїх ворогів. І Господь розповідає тобі, що він зробить тобі дім.

¹²І коли дні твої виповнятися, і ти спатимеш з отцями твоїми, я встановлю насіння твоє після тебе, яке вийде з твоїх утроб, і я утвердлю царство його.

¹³Він буде будувати дім імені моєму, і я утвердлю престол царства його навіки.

¹⁴Я буду йому отцем, і він буде мені сином. Якщо він буде чинити беззаконня, я карати його жезлом люджким і ударами синів людських;

¹⁵Але милість моя не відступить від нього, як я відняв її від Саула, якого я позбавив перед тобою.

¹⁶І дім твій і царство твоє будуть утверджені навіки перед тобою; престол твій буде утвердженим навіки.

¹⁷За всіма цими словами і за всім цим видінням так говорив Натан до Давида.

¹⁸Тоді пішов цар Давид і сидів перед Господом, і сказав: Хто я, Господи Боже? і що такий дім мій, що ти привів мене досюди?

¹⁹І це було ще малою річчю перед очима твоїми, Господи Боже; але ти також говорив про дім раба твого на велике віддалення часу. І це закон для людини, Господи Боже?

²⁰І що іще Давид може сказати тобі? бо ти, Господи Боже, знаєш раба твого.

²¹Ради слова твого і за волею серця твого ти зробив усі ці великі річи, щоб дати знати рабові твоєму.

²²Тому ти велик, Господи Боже; бо немає нікого, подібного тобі, і немає іншого Бога крім тебе, за всім, що ми чули вухами своїми.

²³І яка одна нація на землі, як народ твій, навіть як Ізраїль, котрого Бог пішов скупити собі за народ, і зробити собі імя, і зробити вам великі річи і страшні для землі твоєї, перед народом твоїм, якого ти скупив собі з Єгипту, від народів та їх богів?

²⁴Бо ти твердо утвердив собі народ Ізраїльський, щоб бути тобі народом навіки; і ти, Господи, став їм Богом.

²⁵І тепер, Господи Боже, слово, яке ти промовив про раба твого і про дім його, утвердь навіки, і чини так, як ти говорив.

²⁶І нехай імя твоє буде велико навіки, кажучи: Господь Саваоф - Бог над Ізраїлем; і нехай дім раба твого Давида буде утвердженим перед тобою.

²⁷Бо ти, Господи Саваоф, Боже Ізраїльський, відкрив рабові твоєму, кажучи: я буду будувати тобі дім; тому раб твій знайшов у серці своєму молитися цю молитву перед тобою.

²⁸І тепер, Господи Боже, ти - той Бог, і слова твої істинні, і ти обіцяв це добро рабові твоєму;

²⁹Тому тепер благоволи благословити дім раба твого, щоб він перебував навіки перед тобою; бо ти, Господи Боже, промовив це; і благословенням твоїм нехай дім раба твого буде благословенний навіки.