Acts 13

¹У церкві в Антіохії були пророки й учителі: Варнава, Симеон, який називався Нігер, Лукій із Кирени, Манаїл (який виховувався з Іродом чотиристільником) і Савл.

²Коли вони служили Господеві й постилися, Дух Святий сказав: «Виділіть мені Варнаву й Савла для дієла, до якого Я їх призвав».

³Тоді, після посту й молитви, вони поклали на них руки й відпустили їх.

⁴Ці двоє, відправлені в дорогу Духом Святим, прийшли до Селевкії й звідти відпливли на Кіпр.

⁵Коли вони прибули до Саламіна, вони проголошували слово Божe в єврейських синагогах. Іван був із ними як їхній помічник.

⁶Вони пройшли через весь острів, поки не дійшли до Пафоса. Там вони зустріли єврейського чаклуна й лжепророка на ім'я Варієсус.

⁷Він був помічником проконсула Сергія Павла. Проконсул, розумна людина, покликав Варнаву й Савла, бо бажав почути слово Божe.

⁸Але Елима чаклун (бо такий був смисл його імені) протистояв їм і намагався відвернути проконсула від віри.

⁹Тоді Савл, який також називався Павлом, наповнений Духом Святим, подивився прямо на Елиму й сказав:

¹⁰«Ти, чадо диявола й ворог усього праведного! Ти повний усякого обману й підступу. Чи ніколи не припинитимеш ти перекручувати прямі дороги Господні?

¹¹Ось рука Господня на тебе. Ти будеш сліпий на час і не зможеш бачити світла сонця». Негайно імла й темрява впали на нього, і він блукав, шукаючи когось, хто б вів його за руку.

¹²Коли проконсул побачив, що сталося, він повірив, бо був здивований навчанням про Господа.

¹³З Пафоса Павло й його супутники відпливли до Перги в Памфілії, де Іван залишив їх і повернувся до Єрусалиму.

¹⁴З Перги вони пішли далі до Антіохії Písидійської. У суботу вони увійшли до синагоги й сіли.

¹⁵Після читання Закону й Пророків керівники синагоги послали до них слово, кажучи: «Брати, якщо у вас є слово для утішення народу, промовляйте».

¹⁶Павло встав, показав рукою й сказав: «Люди Ізраїльські й ви, які страшитеся Бога, слухайте мене!

¹⁷Бог народу Ізраїльського обрав наших предків; Він дав народу процвітати під час їхнього перебування в Єгипті; могутньою рукою вивів їх з тієї землі;

¹⁸і близько сорока років терпів їхню поведінку в пустині;

¹⁹і знищив сім народів у Ханаані, віддавши їхню землю своєму народові у спадщину.

²⁰Усе це тривало близько чотирисот п'ятидесяти років. Після цього Бог дав їм суддів аж до часу пророка Самуїла.

²¹Тоді народ попросив царя, і Він дав їм Савла, сина Кіша, з племені Вениаміна, який правив сорок років.

²²Усунувши Савла, Він зробив їм царем Давида. І про нього Бог сказав свідчення: «Я знайшов Давида, сина Єсея, чоловіка за Моїм серцем; він буде виконувати всю Мою волю».

²³З нащадків цієї людини Бог вивів для Ізраїля Спасителя Ісуса, як обіцяв.

²⁴Перед приходом Ісуса Іван проповідував покаяння й хрещення всьому народові Ізраїльському.

²⁵Коли ж Іван наближався до завершення свого служіння, він сказав: «За кого ви мене виймаєте? Я не той, якого ви шукаєте. Але після мене іде Той, чиї сандалі я не гідний розв'язати».

²⁶«Люди, нащадки Авраама, і ви, які страшитеся Бога! До вас послано слово цього спасіння.

²⁷Мешканці Єрусалиму й їхні керівники не впізнали Ісуса, проте, засуджуючи Його, виконали слова пророків, які читаються кожної суботи.

²⁸І хоча не знайшли причини для смертного вироку, вони просили Пилата, щоб той його стратив.

²⁹Коли вони виконали все написане про Нього, вони зняли Його з хреста й поклали в гробницю.

³⁰Але Бог воскресив Його з мертвих,

³¹і протягом багатьох днів Він являвся тим, які ходили з Ним від Галилеї до Єрусалиму. Вони тепер Його свідки перед нашим народом.

³²«Ми звіщуємо вам Благу новину про те, що Бог обіцяв нашим предкам,

³³це Він виконав для нас, їхніх дітей, воскресивши Ісуса. Як написано в другому Псалмі: "Ти мій Син; Я сьогодні породив Тебе".

³⁴А що Він воскресив Його з мертвих, щоб Він уже не повертався до розпаду, то сказав так: "Дам вам святині Давидові, вірні і святі".

³⁵Тому й в іншому місці сказано: "Ти не дозволиш святому Своєму бачити розпад".

³⁶«Адже Давид, виконавши цільність Божу в своєму поколінні, спочив, приєднався до своїх предків, і його тіло розпалося.

³⁷Але Той, Якого Бог воскресив, не бачив розпаду.

³⁸«Тому знайте, брати, що через Ісуса звіщується вам прощення гріхів.

³⁹Від усіх, у що Він не міг виправдати вас Законом Мойсея, від цього всього виправдується кожен, хто вірує через Нього.

⁴⁰Тому дивіться, щоб не сталося на вас, що сказано у пророках:

⁴¹"Дивіться, зневажувачі, та здивуйтеся й загиніть, бо Я в ваші дні учиню діло, якому ви не повірите, хоч би хто й розповідав вам".»

⁴²Коли Павло й Варнава виходили із синагоги, люди просили їх говорити про це й у наступну суботу.

⁴³Коли збір розійшовся, багато хто з євреїв і побожних прозелітів слідували за Павлом і Варнавою, які говорили з ними й переконували їх перебувати в благодаті Божій.

⁴⁴У наступну суботу майже все місто зібралося, щоб почути слово Господнє.

⁴⁵Коли євреї побачили натовпи, вони переповнилися заздрістю й почали супротивлятися тому, що говорив Павло, й образами нападали на нього.

⁴⁶Павло й Варнава сміливо їм відповіли: «Треба було спочатку вам говорити слово Божe. Але оскільки ви його відхиляєте й самі себе не вважаєте гідними вічного життя, то ми звертаємося до язичників.

⁴⁷Бо так наказав нам Господь: "Я поставив тебе світлом для язичників, щоб ти був на спасіння до кінців землі".»

⁴⁸Коли язичники почули це, вони раділи й прославляли слово Господнє; і всі, призначені для вічного життя, повірили.

⁴⁹І слово Господнє поширювалося по всій тій краї.

⁵⁰Але євреї підбурили побожних жінок знатного походження й перших людей міста, та вони розпалили переслідування проти Павла й Варнави й вигнали їх зі своєї країни.

⁵¹Тоді вони струсили пил зі своїх ніг на них і пішли до Іконіума.

⁵²А учні були повнені радості й Духа Святого.