Acts 14

¹І сталося в Іконії, що вони увійшли разом до синагоги Іудеїв, і говорили так, що велика множина як Іудеїв, так і Еллінів увірувала.

²Але непокірні Іудеї збудили й розпалили душі язичників проти братів.

³Довгий час тому вони перебували там, сміливо проповідуючи в Господі, Який засвідчував слово благодаті Своєї, даючи знамення та чудеса вершитися їх руками.

⁴Але множина міста розділилася; одні були при Іудеях, а інші при апостолах.

⁵І коли виник натиск язичників і Іудеїв з їх правителями, щоб зганьбити їх і закидати їх каменями,

⁶вони про те дізналися й втекли в міста Ліканії - Листру й Дербію, і в окіл той,

⁷й там проповідували Євангеліє.

⁸І в Листрі сидів деякий чоловік, неможний ногами, кульгавий від матері своєї, який ніколи не ходив.

⁹Той слухав Павла, що говорив; Павло, вперивши в нього очі й побачивши, що він має віру щоб бути спасеним,

¹⁰голосно сказав: Встань випростаний на ноги свої. І той упав і ходив.

¹¹І коли множина побачила, що вчинив Павло, вони підняли голос свій мовою ліканійською, кажучи: Боги зійшли до нас у подобі людській.

¹²І Варнаву називали Зевсом, а Павла - Гермесом, тому що він був головний промовець.

¹³І священик Зевса, храм якого був перед містом, привів волів і гірлянди до воріт, і хотів учинити жертву з множинами.

¹⁴Але коли апостоли Варнава й Павло почули про то, вони розірвали на собі одежі й кинулись серед множини, кричачи

¹⁵й кажучи: Мужі, чого це робите? Ми також люди такої ж природи, як ви, й благовістимо вам, щоб ви від цих марних річей повернулися до Бога живого, Який створив небо й землю й море, і все, що в них:

¹⁶Який в поколіннях минулих допустив усім народам ходити своїми шляхами.

¹⁷І, однак, Він не залишав Себе без свідоцтва добротою, даючи вам з неба дощі й часи плідні, наповняючи серця ваші їжею й веселістю.

¹⁸І цими словами ледве стримали вони множини від того, щоб не учинити жертви їм.

¹⁹Але прибули туди Іудеї з Антіохії й Іконії; і, переконавши множини, закидали каменями Павла й виволокли його з міста, гадаючи, що він помер.

²⁰Але коли учні стали кругом нього, він встав і увійшов у місто. А на другий день вийшов з Варнавою до Дербії.

²¹І коли вони благовістили Євангеліє тому місту й учинили багато учнів, вони повернулися до Листри й до Іконії й до Антіохії,

²²утверджуючи душі учнів, закликаючи їх пробути у вірі й що через багато скорбот треба нам увійти в Царство Боже.

²³І коли вони рукоположили для них старійшин у кожній церкві й помолилися з постом, вони дали їм на守 Господа, в Якого увірували.

²⁴І пройшли через Pisidію й прибули до Памфілії.

²⁵І коли вони проголосили слово в Пергії, зійшли до Аттелії;

²⁶і звідти відпливли до Антіохії, звідки вони були відданий благодаті Божій на роботу, яку вони виконали.

²⁷І коли прибули, то скликали церкву й оповідали все, що Бог учинив з ними, і що Він відкрив двері віри язичникам.

²⁸І залишилися немало часу з учнями.