Acts 17

¹Коли вони пройшли через Амфіполь та Аполлонію, прибули до Солуні, де була синагога Іудеїв.

²За своїм звичаєм Павло пішов до них і три субот днів розмовляв з ними зі Писань,

³пояснюючи та доводячи, що Христос мав страждати та воскреснути з мертвих, і говорячи: «Цей Ісус, якого я вам звіщаю, є Христом».

⁴Деякі з них переконались і приєдналися до Павла та Сили, з набожних Греків велика множина, і багато жінок з перших місць.

⁵Але неперконані Іудеї, взявши деяких негідників з ринку, зібрали натовп й підняли повстання в місті. Штурмуючи дім Ясона, вони намагались вивести їх до народу.

⁶Коли ж вони не знайшли їх, повмикали Ясона та деяких братів перед правителями міста, кричачи: «Ці, що перевернули світ догори дном, прибули й сюди,

⁷яких прийняв Ясон. Усі вони діють супротив указів Цезаря, кажучи, що є інший цар Ісус!»

⁸Натовп і правителі міста занепокоїлися, почувши це.

⁹Коли вони взяли поруку в Ясона та решти, відпустили їх.

¹⁰Брати негайно послали Павла та Силу вночі до Верії. Коли вони прибули, пішли до синагоги Іудейської.

¹¹Ці були благородніші від тих у Солуні, бо прийняли слово зі всією готовістю духу, щодня досліджуючи Писання, щоб перевірити, чи це так.

¹²Багато з них тому увірували; і з видатних грецьких жінок, і чоловіків чимало.

¹³Але коли Іудеї зі Солуні дізналися, що слово Божого провіщується Павлом і у Верії, прийшли й туди, хвилюючи натовп.

¹⁴Тоді брати негайно послали Павла йти аж до моря, а Сила та Тимофій залишилися там.

¹⁵А ті, хто супроводжував Павла, привели його аж до Афін. Отримавши наказ Силі та Тимофієві прийти до нього скоріше, вони відійшли.

¹⁶Коли ж Павло чекав на них у Афінах, його дух бунтував у ньому, бачачи місто повне кумирів.

¹⁷Тому він розмовляв у синагозі з Іудеями та набожними людьми, а на ринку кожного дня з тими, хто зустрічався з ним.

¹⁸Деякі з епікурейських та стоїцьких філософів також говорили з ним. Одні говорили: «Що хоче сказати цей крикун?» Інші ж: «Здається, він звіщає про чужих богів», бо він проповідував Ісуса та воскресіння.

¹⁹Вхопивши його, привели на Ареопаг, кажучи: «Чи можемо ми знати, що це за нове вчення, яке проголошується тобою?

²⁰Ти вносиш щось дивне до наших вух. Ми хочемо тому знати, що це означає».

²¹Усі афіняни ж і чужинці, які там мешкали, не займалися ніч чим іншим, як лише розповідати й слухати щось нового.

²²Павло став посередині Ареопагу й сказав: «Афіняни! Я бачу, що ви дуже побожні у всьому.

²³Проходячи й розглядаючи предмети вашого поклоніння, знайшов і вівтар з написом: «НЕВІДОМОМУ БОГУ». Отже, те, що ви поклоніються, не знаючи того, це я вам звіщаю.

²⁴Бог, Який створив світ та все, що в ньому, Він, будучи Господом неба й землі, не мешкає в храмах, зроблених руками,

²⁵і не служиться руками людськими, як якби Він у чомусь мав потребу, бачачи, що Сам дає усім життя й дихання та все.

²⁶Від одної крові Він сотворив кожен народ людський, щоб населяти весь лик землі, визначивши розпорядженому часи й межі їхніх поселень,

²⁷щоб вони шукали Господа, чи не відчували б вони Його й не знаходили б, хоча Він недалеко від кожного з нас.

²⁸«Бо в Ньому ми живемо, і рухаємося, й існуємо», як і деякі з ваших поетів сказали: «Бо ми також Його потомство».

²⁹Отже, як потомство Божого, не повинні ми думати, що Божество подібне золоту, або срібну, або кам'яню, виріблені мистецтвом та задумом людським.

³⁰Часи невідання Бог переглядав, але тепер командує всім людям скрізь каятися,

³¹оскільки Він установив день, у який судитиме світ в праведності через чоловіка, якого Він рукоположив; надавши всім доказ того, що воскресив Його з мертвих».

³²Коли ж вони почули про воскресіння мертвих, одні глумилися; а інші сказали: «Ми хочемо почути тебе знову про це».

³³Так Павло вийшов з-поміж них.

³⁴Але деякі люди приєдналися до нього й увірували, в тому числі Діонісій Ареопагіт, і жінка на ім'я Дамарис, та інші з ними.