Acts 28

¹І коли ми врятувалися, то дізналися, що острів називався Мальта.

²А місцеві люди виявили до нас незвичайну доброту, бо розпалили для нас вогонь і прийняли нас, оскільки йшов дощ і було холодно.

³Але коли Павло зібрав кілька гілок і клав їх на вогонь, з'явилась гадюка через спеку й вкусила його в руку.

⁴І коли люди побачили, що вона висить на його руці, то говорили один одному: Без сумніву, цей чоловік убив кого-небудь, і хоча він врятувався від моря, Бог не дозволить йому жити далі.

⁵Але він стряхнув звіра в вогонь і не зазнав жодної шкоди.

⁶Вони ж чекали, що він повинен розпухнути або раптово впасти мертвим; але коли чекали довго і побачили, що з ним не сталася жодна беда, змінили свою думку й сказали, що він бог.

⁷У тому місці були землі першого мужа острова, на ім'я Публій, який дуже люб'язно прийняв нас у свій дім як гостей на три дні.

⁸А батько Публія хворів на болізнь шлунку; до нього підійшов Павло, поклав на нього руки в молитві й вилікував його.

⁹І коли це сталося, усі інші на острові, які мали хвороби, приходили й були вилікувані.

¹⁰Вони ж віддали нам велику честь, а коли ми виходили в дорогу, вони поклали на корабель усе, що нам було потрібно.

¹¹І через три місяці ми вийшли в море на кораблі з Александрії під знаком Діоскурів, що був на острові все зиму.

¹²І прибувши до гавані в Сиракузи, ми чекали там три дні.

¹³І звідти, обійшовши навколо, ми прибули до Регія; а через один день піднявся південний вітер, і другого дня ми прибули до Путеол:

¹⁴Де ми зустріли деяких братів, які утримали нас у себе сім днів; і так ми прибули до Риму.

¹⁵І брати, коли почули про нас, вийшли з міста до Аппієвого форуму й Трьох корчем, щоб зустріти нас: і Павло, побачивши їх, віддав хвалу Богові й набрався духу.

¹⁶І коли ми прибули до Риму, їм дозволили Павлу мати дім для себе й для воїна, який охороняв його.

¹⁷А через три дні Павло скликав до себе головних людей юдеїв; і коли вони зібралися, сказав їм: Брати, хоча я не зробив нічого проти народу чи звичаїв наших отців, я бувданий в'язнем з Єрусалима в руки римлян.

¹⁸Які, розпитавши мене, були готові відпустити мене, бо не було жодної причини для смерті в мені.

¹⁹Але коли юдеї протестували проти того, я вимушений був подати свою справу до Цезаря; не тому, що я маю що-небудь сказати проти мого народу.

²⁰Але з цієї причини я скликав вас, щоб бачити вас і розмовляти з вами: бо через надію Ізраїлю я в цих ланцюгах.

²¹І вони сказали йому: Ми не отримували листів про тебе з Юдеї, і жоден з братів, які прийшли сюди до нас, не розповідав про тебе чи не говорив про тебе лихого.

²²Але ми маємо бажання почути твою думку: бо щодо цієї вірjana, ми знаємо, що скрізь вона атакується.

²³І коли було призначено день, то вони прийшли до його дому в великій кількості; і він проповідував їм, засвідчуючи про Царство Божі і розмовляючи з ними про Ісуса з Закону Мойсеєвого й від пророків, від ранку до вечора.

²⁴І деякі погоджувалися з тим, що він говорив, але деякі сумнівалися.

²⁵І вони йшли геть, бо була розбіжність між ними, коли Павло сказав одне слово: Добре Дух Святий сказав пророком Ісаєю вашим отцям,

²⁶Піди до цього народу й скажи: Хоча ви будете чути, ви не зрозумієте; і дивлячись, ви бачитимете, але сенс не буде для вас ясний:

²⁷Бо серце цього народу стало грубим, і їхні вуха важко чують, і їхні очі зачинені; щоб вони не побачили своїми очима й не почули своїми вухами, й не стали мудрими в своїх сердцях, і не повернулися до Мене, щоб Я їх вилікував.

²⁸Будьте ж певні, що спасіння Божі послане язичникам, і вони будуть слухати.

³⁰І протягом двох років Павло жив у домі, який мав у своєму розпорядженні, і розмовляв зі всіма, хто приходив до нього,

³¹Проповідуючи Царство Божє і навчаючи про Господа Ісуса Христа без страху, і жодних наказів не було видано проти нього.