Acts 5

¹Але один чоловік на ім'я Ананія разом з дружиною своєю Сапфірою продав маєток,

²і, при відомості дружини, утримав частину цінності, й принісши частину, поклав її до ніг апостолів.

³Петро ж сказав: «Ананіє, чому диявол наповнив серце твоє, щоб ти збрехав Святому Духові й утримав частину цінності землі?

⁴Чи не твою вона була б, поки в тебе залишалася? І продана, чи не була б у твоїй владі? Як то ти замислив таке діло в серці своєму? Ти збрехав не людям, а Богові».

⁵Ананія, почувши ці слова, впав і умер. І великий страх обійшов всіх, що почули про це.

⁶І молоді люди встали, загорнули його й, винісши, поховали.

⁷І сталося близько трьох годин потому, як увійшла дружина його, не відаючи, що сталось.

⁸І Петро сказав їй: «Скажи мені, чи за стільки ви продали землю?» Вона ж сказала: «Так, за стільки».

⁹Петро ж рече їй: «Чому ви змовились спокусити Духа Господня? Ось ноги тих, що поховали чоловіка твого, біля дверей, і вони винесуть і тебе».

¹⁰І впала вона негайно до ніг його й умерла. І входячи молоді люди знайшли її мертву, й винісши, поховали при чоловіку її.

¹¹І великий страх обійшов всю церкву й всіх, що почули про це.

¹²За руками апостолів творилось багато знамень і чудес у людей. І були всі однодушно в притворі Соломонівім.

¹³З інших же ніхто не смів приєднатися до них; проте народ величав їх.

¹⁴І більше додавалось до Господа вірних, багацтво чоловіків і жінок,

¹⁵так що й на вулиці виносили хворих й поклали на ліжках та матрацах, щоб найменше тінь Петра осінула кого-небудь з них.

¹⁶Стікалась також громада й з міст, що коло Єрусалиму, нісши хворих і мучимих нечистими духами; й всі вони здоровіли.

¹⁷Встав же первосвящник і всі, що були з ним, що належали до секти саддукеїв, і наповнилися заздрощами,

¹⁸і поклали руки на апостолів та кинули їх у публічну в'язницю.

¹⁹Але ангел Господній вночі відчинив двері в'язниці й вивів їх назовні й промовив:

²⁰«Йдіть і станьте в храмі й проповідуйте люду всі слова цього життя».

²¹І почувши, увійшли вони вранку в храм і вчили. А першосвящник і ті, що були з ним, прийшли й скликали синедріон і всіх старійшин синів Ізраїльських, та послали в в'язницю привести їх.

²²А слуги, прийшовши, не знайшли їх у в'язниці. Повернувшись же, звістили,

²³казавши: «В'язницю ми знайшли замкнену вельми і стерегучих біля дверей, але як відчинили, всередині нікого не знайшли».

²⁴Почувши ж ці слова, першосвящник і начальник храму й архієреї дуже здивувались, що було б з ними.

²⁵Прийшов хто-то й звістив їм: «Ось люди, яких ви кинули в в'язницю, стоять у храмі й вчать народ».

²⁶Тоді начальник піщов зі слугами та привів їх без насильства, бо боялись народу, щоб їх не закидали каменем.

²⁷Приведши ж їх, поставили їх у синедріоні. І першосвящник запитував їх,

²⁸казавши: «Наказом ми наказали вам не вчити в цьому імені; а ви наповнили Єрусалим вченням своїм і хочете навернути на нас кров цієї людини».

²⁹Петро ж і апостоли, відповідаючи, сказали: «Треба повинуватися Богові більше ніж людям.

³⁰Бог отців наших воскресив Ісуса, якого ви убили, повісивши на дереві.

³¹Його Бог вознес правицею своєю, як Князя й Спасителя, щоб дати Ізраїлю покаяння й прощення гріхів.

³²А ми свідки цих речей, і також Святий Дух, якого дав Бог тим, що повинуються Йому».

³³Почувши ж це, переймалися гнівом і поносили вбити їх.

³⁴Встав же у синедріоні хто-то з фарисеїв, що ім'ям Гамаліїл, учитель закону, шанований всім народом, і наказав апостолів винести назовні на найменший час.

³⁵І сказав їм: «Люди Ізраїльські, берегіться над цими людьми, що вчинити їм.

³⁶Бо перед цим днями встав Февда, який казав на себе, до якого прилучилось чоловіків близько чотирьохсот; і він убитий, і всі, хто йому повинувався, розсіялись і стали ніщо.

³⁷Після нього встав Юда Галіллеянин у дні перепису й відвернув народ за собою; й той загинув, і всі, хто йому повинувався, розсіялись.

³⁸А тепер кажу вам: відійміться від людей цих і залиште їх, бо якщо це докупа чи це діло від людей, то знищиться,

³⁹а якщо від Бога, то ви не можете його знищити, щоб вам не виявитись навіть борцями проти Бога».

⁴⁰І він переконав їх. І скликавши апостолів, побивши їх, наказали їм не говорити в імені Ісуса й відпустили.

⁴¹І вони йшли з лиця синедріону, радіючи, що удостоївались за ім'я Ісусове покори й зневаги.

⁴²І кожного дня в храмі й по домах не переставали вчити й проповідувати Христа Ісуса.