Deuteronomy 29

¹Оце слова Завіту, який Господь наказав Мойсею укласти з дітьми Ізраїлю в землі Моаву, крім Завіту, який Він укладав з ними при Хоріві.

²Мойсей покликав усе Ізраїль і сказав їм: Ви бачили все, що Господь учинив перед вашими очима в землі Єгипетській до фараона, до всіх рабів його і до всієї землі його;

³великі випробування, що бачили їх ваші очі, знамення та чудеса великі ті;

⁴але Господь не дав вам серця розуміти, і очей бачити, і вух чути аж до цього дня.

⁵Я водив вас сорок років в пустині: одежа ваша не зносилася на вас, і черевик ваш не зносився на нозі вашій.

⁶Хліба не їли ви, і вина та хмільного напою не пили ви; щоб ви знали, що Я — Господь, Бог ваш.

⁷Коли ви прийшли на це місце, вийшли проти нас на війну Сихон, цар Хесбонський, і Ог, цар Башанський, і ми їх побили;

⁸і взяли ми землю їхню, і дали її в спадщину Рувимлянам, Гадитам та половині племені Манасіївому.

⁹Тож дотримуйтеся слів цього Завіту та виконуйте їх, щоб вам удалося все, що ви робитимете.

¹⁰Ви стоїте сьогодні всі перед Господом, Богом вашим: голови ваші, племена ваші, старійшини ваші та урядники ваші, всі мужі Ізраїлю,

¹¹малі діти ваші, жінки ваші та чужинець ваш, що в середині таборів ваших, від того, хто тяче дрова ваші, аж до того, хто черпає воду вашу;

¹²щоб ви вступили в Завіт Господа, Бога вашого, та в клятву Його, яку Господь, Бог ваш, укладає з вами сьогодні;

¹³щоб Він встановив вас собі сьогодні народом, і Він буде вам Богом, як Він говорив вам і як Він присягав батькам вашим, Авраамові, Ісакові та Яковові.

¹⁴Не з вами тільки Я укладаю цей Завіт та цю клятву,

¹⁵але й з тим, хто стоїть з нами тут сьогодні перед Господом, Богом нашим, і й з тим, кого немає з нами тут сьогодні.

¹⁶(Бо ви знаєте, як ми жили в землі Єгипетській і як ми пройшли серед народів, крізь яких ви пройшли;

¹⁷і ви бачили мерзенництва їх і кумирів їх, дерево й камінь, срібло й золото, що були в них);

¹⁸щоб не було серед вас чоловіка, чи жінки, чи родини, чи племені, серце якого відвертається від Господа, Бога нашого, щоб йти служити богам тих народів; щоб не було серед вас кореня, що дає отруту та полин;

¹⁹і буде, що коли почує він слова цієї клятви, то похвалитиме себе в серці своєму, кажучи: мені буде добре, коли я буду ходити в упертості серця свого, щоб знищити мокре разом з сухим.

²⁰Господь не захоче простити йому, але тоді гнів Господа та ревність Його запалюватимуться на того чоловіка, і вся клятва, написана в книзі цій, ляжатиме на нього, і Господь сітре ім'я його з-під неба.

²¹Господь відокремить його на лихо з усіх племен Ізраїльських, за всіма прокльйонами Завіту, написаними в книзі закону цьому.

²²Покоління наступне, діти ваші, що повстануть після вас, і чужинець, що прибув з далекої землі, скажуть, коли побачать біди землі тієї та хвороби, якими Господь приголосив її;

²³[і що] вся земля її — сірка й сіль, [і] горіння, яка не засівається й не родить, і трава ніяка не росте в ній, як знищення Содому та Гоморри, Адми та Цебоїму, які Господь знищив у гніві Своєму та в ярості Своїй:

²⁴і кажуть усі народи: За що Господь зробив так землі цій? що значить гарячість гніву великого цього?

²⁵І скажуть: Тому що вони залишили Завіт Господа, Бога батьків їхніх, який Він укладав з ними, коли вивів їх з землі Єгипетської,

²⁶і пішли та служили богам іншим, і поклонялися їм, богам, яких вони не знали й яких Він їм не дав;

²⁷тому гнів Господа запалився на землю цю, щоб навести на неї всю клятву, написану в книзі цій;

²⁸і Господь виривав їх з землі їхньої в гніві, в ярості й у великому розпалі, і кидав їх у землю іншу, як того дня.

²⁹Таємне належить Господові, Богові нашому; а явне — нам та синам нашим навіки, щоб ми виконували всі слова закону цього.