Ecclesiastes 1

¹Слова Проповідника, сина Давидового, царя в Єрусалимі.

²Марнота мартот, говорить Проповідник, марнота мартот; усе — марнота.

³Яка користь людині від усієї праці її, яку вона робить під сонцем?

⁴Одне покоління проходить, і приходить інше покоління; а земля залишається навіки.

⁵Сонце також сходить, і сонце заходить, і поспішає на місце своє, де воно сходило.

⁶Вітер дує на південь, і повертається на північ; вітер вертається, кружляючи без перестанку, і повертається на шляхи свої.

⁷Усі річки течуть до моря; але море не наповнюється; на місце, звідки річки течуть, туди вони знову повертаються.

⁸Усе сповнено праці; людина не може висловити цього; око не насичується видінням, і вухо не наповнюється слуханням.

⁹Те, що було, те й буде; і те, що зроблено, те й буде зроблено; і немає нічого нового під сонцем.

¹⁰Чи є щось, про що можна сказати: «Дивись, це нове»? Воно вже було в давні часи, які були перед нами.

¹¹Немає пам'яті про давнішні речі; і про речі, які будуть, також не буде пам'яті серед тих, які прийдуть після.

¹²Я, Проповідник, був царем над Ізраїлем у Єрусалимі.

¹³І я звернув серце своє до того, щоб шукати та досліджувати мудрістю усе те, що робиться під небом; це нелегке заняття дав Бог синам людським, щоб вони займалися ним.

¹⁴Я побачив усі діла, що творяться під сонцем; і, ось, усе — марнота та томління духу.

¹⁵Те, що криве, не можна випрямити; і те, чого немає, не можна пересліти.

¹⁶Я говорив у серці своєму, кажучи: «Ось я досяг великої слави і набув більше мудрості, ніж усі, які були передо мною в Єрусалимі»; так, серце моє мало великий досвід мудрості та знання.

¹⁷І я звернув серце своє до того, щоб пізнати мудрість і пізнати безумство та дурість; я зрозумів, що й це — томління духу.

¹⁸Бо де багато мудрості, там багато смутку; і хто примножує знання, той примножує біль.