Ecclesiastes 5

¹Береги кроки твої, коли входиш до дому Божого. Приступай, щоб слухати, а не щоб приносити жертву безумців, які не знають, що чинять зло.

²Не поспішай устами своїми, і серце твоє не поспішай видавати слово перед Богом. Бог на небі, а ти на землі, тому нехай будуть слова твої мало.

³Сон приходить від багатьох турбот, і голос безумця чується в багатьох словах.

⁴Коли дашся обітницю Богові, не медли виконати її; бо Йому не до вподоби безумці. Виконай твою обітницю.

⁵Краще не робити обітниці, ніж робити й не виконувати.

⁶Не дозволяй устам своїм вводити тебе в гріх, і не кажи перед ангелом: це була помилка. Чому Бог прогнівається на слова твої й знищує діло рук твоїх?

⁷Коли багато снів і багато слів, то — марнота. Тому бійся Бога.

⁸Коли ти бачиш гніт бідних і беззаконне відібрання правосуддя й справедливості в краї, не дивуйся цьому; бо над вищим спостерігає вищий, а над ними — ще вищі.

⁹Користь від землі припадає всім; навіть цар служить полю.

¹⁰Хто любить срібло, той не насичується сріблом; і хто любить багатство, той не насичується доходом. Це теж марнота.

¹¹Коли множиться добро, множиться й тих, хто його їсть. І яка користь господареві від нього, окрім як дивитися своїми очима?

¹²Солодкий сон трудящогося, чи мало він їсть, чи багато; але розкіш багатого не дає йому спати.

¹³Я бачив лихо тяжке під сонцем: багатство, збережене господарем на свою шкоду,

¹⁴і те багатство загубилося від нещастя; і він народив сина, але нічого не залишилося в руці його.

¹⁵Нагим вийшов він з утроби матері своєї, і нагим він піде, як прийшов; і нічого не візьме він від праці своєї, що міг би взяти в руку.

¹⁶І це лихо тяжке: такий самий, як він прийшов, такий піде він. І яка йому користь від того, що він працював на вітер?

¹⁷Більше того, все дні його він їдить у темряві, з великим засмученням, і з болем, і з гнівом.

¹⁸Ось що я бачив: добре й красиво те, щоб людина їла й пила, і знаходила задоволення від праці своєї, яку вона робить під сонцем, у кількох днях життя свого, які Бог дав їй; бо це її доля.

¹⁹І також кожна людина, якій Бог дав багатство й маєток, і дозволив їй користуватися цим, і прийняти свою долю, і радіти праці своїй, — це дар Божий.

²⁰Бо вона не багато розмислює про дні життя свого; Бог займає її веселістю серця.