Ecclesiastes 6

¹Є одне зло, яке я бачив під сонцем, і воно звичайне між людьми:

²Людина, якій Бог дав багатство, достаток і честь, так що вона ні в чому не потребує для душі своєї зі всього, чого б бажала, проте Бог не дає їй власті їсти з того, а чужинець їсть це: це марнота й лиха немість.

³Якщо людина породить сто дітей і буде жити багато років, так що дні років її будуть багаточисленні, а душа її не буде насичена добром, і також поховання не матиме; кажу, що невчасно народжена дитина краща за неї.

⁴Бо вона приходить у марноті й відходить у темряві, і ім'я її буде покрито темрявою.

⁵Більш того, вона не бачила сонця й не пізнала нічого: це має більше спокою, ніж інша.

⁶Так, хоч би вона жила тисячу років удвічі, проте добра не бачила: чи не йдуть усі в одне місце?

⁷Уся праця людини на корм їй, а гарячність не насичується.

⁸Бо що має мудрий більше від безумного? що має бідний, який знає ходити перед живими?

⁹Краще видіння очей, ніж блукання бажання: це також марнота й мучення духу.

¹⁰Те, що було, вже названо, і відомо, що це людина: і не може вона змагатися з тим, хто сильніший за неї.

¹¹Оскільки багато речей, що збільшують марноту, то яка користь людині?

¹²Бо хто знає, що добре для людини у цьому житті, протягом усіх днів її марного життя, яке вона проводить як тінь? бо хто може сказати людині, що буде після неї під сонцем?