Ezekiel 14

¹Тоді прийшли до мене деякі з старійшин Ізраїлю й сіли перед обличчям моїм.

²І було до мене слово Господнього, кажучи:

³Сину людський, люди ці взяли своїх ідолів у серце своє й поставили перед обличчям своїм спокусу беззаконня свого: чи Я мав би даватися їм у відповідь?

⁴Тому говори до них і скажи їм: так каже Господь Бог: кожна людина з дому Ізраїлю, яка взяла своїх ідолів у серце своє й поставила перед обличчям своїм спокусу беззаконня свого й приходить до пророка, — Я, Господь, дам їй відповідь по множеству ідолів її;

⁵щоб привести до покаяння дім Ізраїльський, який відчужився від Мене через всіх ідолів своїх.

⁶Тому скажи до дому Ізраїльського: так каже Господь Бог: повертайтеся й відвертайтеся від ідолів ваших, і відверніть обличчя ваші від усіх мерзотностей ваших.

⁷Бо кожна людина з дому Ізраїльського й з іноземців, які живуть в Ізраїлі, яка відділилась від Мене й взяла своїх ідолів у серце своє й поставила перед обличчям своїм спокусу беззаконня свого й приходить до пророка, щоб питати Мене про себе, — Я, Господь, дам їй відповідь Сам:

⁸і Я обернув Мій лик проти такої людини й зроблю її знаком і приповідкою, та витну її з середини народу Мого; й ви пізнаєте, що Я — Господь.

⁹А якщо пророк буде обманутий й скажить слово, то Я, Господь, обманув того пророка, і простягну Мою руку на нього й погублю його з середини народу Мого Ізраїлю.

¹⁰І понесуть вони вину свою: вина пророка буде такою ж, як вина того, хто шукав його.

¹¹Щоб дім Ізраїльський більше не збивався з дороги від Мене й не оскверняв себе всіма своїми провинами, але був бути народом Мене, а Я бути Богом їхнім, — каже Господь Бог.

¹²І було до мене слово Господнього, кажучи:

¹³Сину людський, коли земля згрішить передо Мною, учинивши тяжкий злочин, то Я простягну на неї Мою руку й переламаю їй посох хліба й пошлю на неї голод, та витну з неї людину і тварину;

¹⁴і навіть якщо будуть у ній ці три люди — Ной, Данило й Іов, то вони спасуть лише своїми душами своєю праведністю, — каже Господь Бог.

¹⁵Якщо Я пущу по землі лютих звірів і вони спустошуватимуть її й вона стане пустинею, так що ніхто не матиме сміливості проходити через неї через звірів;

¹⁶то і якщо ці три люди будуть у ній, клянусь Собою, — каже Господь Бог, — вони не спасуть ні синів, ні дочок; самі лише вони спасуться, а земля стане пустинею.

¹⁷Чи якщо Я наведу меч на ту землю й скажу: меч, проходи землею, то я витну з неї людину і тварину;

¹⁸то і якщо ці три люди будуть у ній, клянусь Собою, — каже Господь Бог, — вони не спасуть ні синів, ні дочок, але самі лише спасуться.

¹⁹Чи якщо Я пошлю мор на ту землю й виллю лютість Мою на неї кров'ю, щоб витяти з неї людину і тварину;

²⁰то і якщо Ной, Данило й Іов будуть у ній, клянусь Собою, — каже Господь Бог, — вони не спасуть ні сина, ні дочки; лише своїми душами спасуться вони своєю праведністю.

²¹Тому так каже Господь Бог: так що ж буде, коли Я пошлю на Єрусалим усі чотири суди Мої люті — меч, голод, лютих звірів й мор — щоб витяти з нього людину й тварину!

²²І все-таки, ось, буде залишено в ньому спасіння, люди, які будуть виведені, сини й дочки: ось, вони вийдуть до вас, і ви побачите їх поведінку й вчинки їхні; і ви втішитеся про лихо, яке Я навів на Єрусалим, про все те, що Я навів на нього.

²³І вони втішать вас, коли ви побачите їх поведінку й вчинки їхні; і ви пізнаєте, що не без причини Я зробив усе те, що Я зробив у ньому, — каже Господь Бог.