Ezekiel 21

¹І прийшло до мене слово Господнього, кажучи:

²Сине людський, звернися лицем твоїм до Єрусалима й мовив слово твоє до святих місць, і пророкуй на землю Ізраїльську,

³І скажи землі Ізраїльській: так говорить Господь; ось Я проти тебе й витягну меч Мій з піхв його, й витну від тебе праведного й безбожного.

⁴Тому що Я витну від тебе праведного й безбожного, тому меч Мій вийде з піхв його проти всяко́ї плоті від півдня до півночі:

⁵І пізнає вся плоть, що Я, Господь, витягнув меч Мій з піхв його: він не вернеться вже більше.

⁶Тому охай, сине людський, від розлому стегон твоїх, і охай з гіркістю перед їхніми очима.

⁷І буде, коли скажуть до тебе: для чого ти охаєш? то скажеш ти: через звістку; бо вона приходить, і кожне серце розтане, і всі руки ослабнуть, і всякий дух впаде в знівіччя, і всі коліна текти муть як вода; ось вона приходить й буде здійснена, говорить Господь Бог.

⁸І прийшло до мене слово Господнього, кажучи:

⁹Сине людський, пророкуй і скажи: так говорить Господь; скажи: меч, меч загострений й полірований!

¹⁰Загострений для великого побоїща, полірований, щоб він сяяв; чи маємо ми веселитися? Він зневажає палицю сина Мого, як будь-яке дерево.

¹¹І дав його полірувати, щоб його тримати в руці; меч загострений і полірований, щоб його дати в руку вбивці.

¹²Клич і вай, сине людський; бо він буде на людей Моїх, він буде на всіх князів Ізраїльських; страхи від меча будуть на людей Мих;ударь тому по стегну своєму.

¹³Бо то випробування, і що, якщо й палиця знівіччить? — її не буде, говорить Господь Бог.

¹⁴Тому ж пророкуй, сине людський, йударь руками твоїми разом; і хай подвоїться меч втретє, меч уражених; це меч великих людей, що уражені, що входить у їхні таємні кімнати.

¹⁵Я спрямував гострину меча проти всіх брам їхніх, щоб серце їхнє розтало й розвалин їхніх множилося; о! він зроблений яскравим, він запаси́в обгортаючись для побоїща.

¹⁶Ходи туди чи сюди, куди б не звернулося лице твоє.

¹⁷І Я тежударю руками Моїми разом, і спокою гнів Мій; Я, Господь, сказав.

¹⁸І прийшло до мене слово Господнього знову, кажучи:

¹⁹А ти, сине людський, зроби собі дві дороги, щоб прийшов туди меч царя Вавилонського; обидві виходитимуть з однієї землі; і обери місце, обери його при чолі дороги до міста.

²⁰Зроби дорогу, щоб прийшов меч до Рави Амонітян і до Юди у Єрусалимі укріпленому.

²¹Бо цар Вавилонський стояв при роздоріжжі, при чолі обох доріг, щоб вживати ворожби; він розблищував стріли, він опитувався ідолів, він глядів на печінку.

²²У правій його руці була ворожба для Єрусалима, щоб поставити полководців, щоб розкрити уста для побоїща, щоб підняти голос з кличем, щоб поставити тарани́ проти брам, щоб насипати вал і зробити фортеці.

²³І буде воно для них як ворожба неправдива в очах їхніх, тих, що поклялися клятвами; та він нагадає про беззаконня, щоб їх взяти.

²⁴Тому так говорить Господь Бог: через те, що ви nаказали вспомянутися беззаконню вашому, в тому що відкрилися переступи ваші, та в усіх ділах ваших видні гріхи ваші; через те, кажу, що ви вспомянули́сь, ви будете взяти рукою.

²⁵А ти, безбожний князю Ізраїльський, день якого прийшов, коли беззаконня досягне кінця,

²⁶Так говорить Господь Бог: зніми діадему й зніми корону; не буде це як було; вознеси́ низького і пониз високого.

²⁷Перевернути, перевернути, перевернути — вчиню; і не буде вже, доки не приде той, якому належить право; і Я дам йому.

²⁸А ти, сине людський, пророкуй і скажи: так говорить Господь Бог про Амонітян і про ганьбу їхню; тож скажи: меч, меч обнажений; для побоїща полірований, щоб спалювати від блиску його:

²⁹Коли вони бачать тобі марноту, коли вони ворожать тобі неправду, щоб кинути тебе на шиї убитих, нечестивих, день яких прийшов, коли беззаконня досягне кінця.

³⁰Чи повернути́ його в піхви? Я буду судити тебе на місці, де ти створений, у землі походження твого.

³¹І вилию обурення Моє на тебе, дунути буду на тебе вогнем гніву Мого, і дам тебе в руку людей грубих, навичних у знищенні.

³²Ти будеш паливом для вогню; кров твоя буде посередині землі; ти не буде́ш більше памятан; бо Я, Господь, сказав.