Ezekiel 24

¹І було до мене слово Господнього в дев'ятому році, в десятому місяці, в десятий день місяця, кажучи:

²Сине людський, запиши собі це день: цього самого дня цар вавилонський почав облягати Єрусалим.

³І скажи дому непокірному притчу та скажи їм: так говорить Господь Бог: поставте котел на вогонь, поставте його і влийте в нього воду;

⁴Складіть у нього м'яса, всі куски добрі: стегна й лопатку; наповніть його отбірними костями.

⁵Візьміть найкраще з отари, й укладіть под під нього; навари в ньому його кістки обов'яжіть добре; варіть кістки його в ньому.

⁶Тому що так говорить Господь Бог: лихо городу крові! Самому котлові іржа його, і іржа його не зійде з нього; вибирай її шмат за шматком, не потрібна жеребкувань їй.

⁷Бо кров її посередині нього; на голому каменю вона поставила її; не вилила її на землю, щоб прикрити прахом.

⁸Щоб піднялася лютість моя, щоб здійснилося помста, я поставив кров її на голому каменю, щоб вона не була прикрита.

⁹Тому так говорить Господь Бог: лихо городу крові! І я сам розпалю костра великого.

¹⁰Складай дрова, розпалювай огонь, провари м'ясо добре, зміші гущавину, нехай й кістки горять.

¹¹Поставлю його порожнього на жарки, щоб розпалилася мідь його, щоб розплавилася в ньому нечистота його та щоб спалила іржа його.

¹²Я мучився, але великої іржі його не зійде з нього вогнем.

¹³Нечистота твоя — скверна; тому що я очищав тебе, а ти не очистився від нечистоти твоєї, то не очиститися тобі, доки я не дам волю люті моїй на тебе.

¹⁴Я, Господь, висловив слово; буде! не вернуся, не пожалую, не каятимуся; за шляхами твоїми та за твоїми ділами буду судити тебе, говорить Господь Бог.

¹⁵І було до мене слово Господнього, кажучи:

¹⁶Сине людський, ось я беру від тебе бажання очей твоїх ударом; та не плач, не рідай, і сльози не текли б.

¹⁷Тихо постогнай; жалоби за мертвих не роби; обвяжи собі тюрбан, надінь черевики на ноги, не закривай вуст і не їж хліба печалі.

¹⁸І звечора розповідав я людям, а вранці моя дружина померла; і я вранці поробив, як наказано мені.

¹⁹І казали мені люди: хиба не скажеш нам, що мають означати для нас ці речі?

²⁰І я сказав їм: слово Господнього було до мене, кажучи:

²¹Скажи дому Ізраїльському: так говорить Господь Бог: ось я буду звертати святиню мою, гордість могутності вашої, бажання очей ваших і для чого душа ваша жадає; й сини ваші й дочки ваші, яких ви залишили, мечем падуть.

²²І робитимете, як я робив: не закриватимете вуст, не їстимете хліба печалі;

²³І тюрбани ваші на головах ваших, й черевики на ногах ваших; не ридатимете й не плакатимете, але мліти будете від провин ваших й стогнатимете один до одного.

²⁴І буде вам Єзекіїл знаком; все те, що робив він, робитимете й ви; коли се збудеться, то пізнаєте, що я Господь Бог.

²⁵А ти, сине людський, — в день, коли я беру від них їхню силу, радість їхньої слави, бажання очей їх і всього, до чого прикипіла душа їх, синів і доч їх, —

²⁶В той день той, хто втік, прибіжить до тебе, щоб дати тобі весть про те.

²⁷В той день відкриється уста твої для того, хто втік, і ти говоритимеш й не будеш мовчати; й будеш знаком для них, і пізнають вони, що я Господь.