Ezra 9

¹А після цього дійшли до мене начальники та сказали: Народ Ізраїлів і священики, і левити не відокремилися від народів земель, а чинять за мерзькими звичаями Ханаанеїв, Хіттеїв, Перизеїв, Євусеїв, Аммонітян, Моавітян, Єгиптян та Аморейців.

²Бо взяли їхніх дочок собі та своїм синам, і змішалось святе насіння з народами земель; і начальники та правителі були першими в цьому безбожні.

³Коли я почув це, розірвав одіж свою та плащаницю, виривав волосся на голові та бороді своїй, і сидів у жаху.

⁴Тоді зібралися до мене всі, хто трепетав словами Бога Ізраїлівського через гріх переселенців, а я сидів у жалобі аж до жертви вечірньої.

⁵А у час жертви вечірньої встав з смирення мого, і з розтриганим одягом і плащаницею упав на коліна мої, і простер руки мої до Господа Бога мого.

⁶І сказав: Боже мій! Сором охопив мене, щоб підняти обличчя моє до Тебе, Боже мій; бо безбожні наші піднялися вище голів наших, і провини наші зросли до неба.

⁷Від днів отців наших до цього дня ми у великому гріху; і за безбожні наші ми, царі наші та священики наші, видані були в руки царям земель у меч, у полон, у грабіж та у зганьбу обличчя, як це й нині.

⁸А тепер мить малу утекло милість до нас від Господа Бога нашого, щоб залишити у нас спасіння та дати нам кіл у святому місці Його, щоб просвітив нам Бог наш очі та дав нам трохи животу в рабстві нашому.

⁹Бо ми раби; але Бог наш не залишив нас у рабстві нашому, але зробив нам милість перед обличчям царів Персії, щоб підняти нам дім Бога нашого і відновити розвалини його, та дати нам стіну в Юдеї та в Єрусалимі.

¹⁰А тепер, Боже наш, що скажемо ми після цього? бо не дотримувалися ми законів Твоїх.

¹¹Які Ти заповідав рабам Твоїм пророкам, кажучи: Земля, до якої ви входите, щоб посідати її, земля нечиста від нечистоти народів земель та від мерзостей їхніх, якими вони наповнили її від краю до краю нечистотою своєю.

¹²Тому не давайте дочок ваших синам їхнім, і дочок їхніх не беріть синам вашим, і не мир їхній та добробут їхній не шукайте ніколи, щоб ви укріпилися та їли добро землі та залишили її спадком синам вашим навіки.

¹³І після всього, що спало на нас за безбожні наші та за великий гріх наш, мачши, що Ти, Боже наш, помалу помстився нам, менше ніж заслуговували гріхи наші, та залишив нам спасіння:

¹⁴Чи знову переступатимемо ми заповіді Твої та братимемо дружин від народів мерзостей цих? Чи не розгніваєшся Ти на нас аж до знищення, щоб не було спасіння і не осталося порятунку?

¹⁵Господи, Боже Ізраїлів, праведний Ти; ми залишилися, як спасіння нині; ось ми перед Тобою з винами нашими, бо неможливо стояти перед Тобою через це.