Ezra 9

¹По закінченні цих справ підійшли до мене князі й сказали: "Народ Ізраїльський і священики, і левити не відокремилися від народів земель із мерзотами їхніми, від ханаанеїв, хіттеїв, перезеїв, євусеїв, амонітян, моавітян, єгиптян та амореїв.

²Бо взяли дочок їхніх собі та синам своїм, і змішалось святе насіння з народами земель, і рука князів та намісників першою учинила сию невірність."

³Коли я почув про це, то розірвав одіж свою й плащ, вирвав волосся з голови моєї й бороди моєї та сів у жаху.

⁴І зібралися до мене всі, хто трепетав перед словом Бога Ізраїльського, через невірність переселенців, а я сидів у жаху аж до вечірної жертви.

⁵А на час вечірної жертви встав я з мого смирення, з розірваною одіжею й плащем, й упав на коліна свої, та розпростер руки свої до Господа Бога мого.

⁶І промовив: "Боже мій! Я соромлюся й боюся підняти обличчя моє до Тебе, Боже, бо беззаконня наші перевищили голови наші, і вина наша зросла аж до небес.

⁷Від днів батьків наших до дня цього велика була вина наша, і за беззаконня наші ми, царі наші й священики наші, дані були в руку царів земель у меч, у полон, в розграбування й у посоромлення, як є то й нині.

⁸А тепер на коротко в нас є милість від Господа Бога нашого, що залишив нам спасіння та дав нам твердий осадок на місці святого Його, щоб Бог наш просвітив очі наші й дав нам трохи утіхи в неволі нашій.

⁹Бо раби ми, та Бог наш не залишив нас у неволі нашій, але надав нам милість пред царями перської землі, щоб нам дати оживлення й будувати дім Бога нашого й направити розруйнування його, і щоб дати нам огорожу в Юді й у Єрусалимі.

¹⁰І тепер, Боже наш, що скажемо ми після цього? Бо ми залишили заповіді Твої,

¹¹які Ти дав через слуг Твоїх пророків, кажучи: 'Земля, на яку ви входите, щоб посісти її, земля осквернена осквернінням народів земель, мерзотами їхніми, які наповнили її від одного кінця до другого нечистотою своєю.

¹²Тому не давайте дочок ваших синам їхнім, і дочок їхніх не беріть синам ваших, і не шукайте миру їхнього й добра їхнього, щоб вам бути сильними й їсти добро землі й залишити сю землю спадщиною синам вашим навіки.'

¹³І після всього того, що спіткало нас за діла наші злі й за вину нашу велику, бо Ти, Боже наш, утримав кару нижчу, ніж заслужила вина наша, і дав нам спасіння таке,

¹⁴то чи ми знову порушимо заповіді Твої й з'єднаємось із народами, творячи мерзоти сі? Чи не розгніваєшся Ти на нас донищення, без спасіння й без уціління?

¹⁵Господи, Боже Ізраїльський, справедливий Ти! Ми залишилися спасіння у день цей, ось ми пред Тобою в винах наших, бо не можна стояти пред Тобою через це."