Genesis 18

¹І Господь з'явився йому на рівнинах Мамре; він сидів при вході до намету посеред дня.

²І він підняв очі свої й подивився, і ось три мужі стоять біля нього; побачивши їх, він побіг їм назустріч від входу до намету й поклонився до землі.

³І сказав: Господе мій, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, не проходи повз раба Твого, благаю Тебе.

⁴Нехай принесуть трохи води, і помиють ноги ваші, й спочиньте під деревом.

⁵А я принесу шматок хліба, щоб ви скріпили серця свої; після того пройдете далі, бо для цього ви прийшли до раба Вашого. І вони сказали: Так учини, як ти сказав.

⁶І Авраам поспішив до намету до Сари й сказав: Поспіш, візьми три міри найтонішого борошна, замішай тісто й зроби лепешки.

⁷А Авраам побіг до череди й взяв теля ніжне й добре й дав його отрокові; той поспішив його приготувати.

⁸І взяв масло й молоко й теля, яке він приготував, і поставив перед ними, а сам стояв біля них під деревом; і вони їли.

⁹І сказали йому: Де Сара, дружина твоя? І він сказав: Ось у наметі.

¹⁰І сказав: Я вернусь до тебе в цей же час наступного року, і ось Сара, дружина твоя, матиме сина. І Сара слухала це біля входу до намету, позаду від нього.

¹¹А Авраам й Сара були старі й поглиблені у віці; у Сари припинилося те, що бує в усіх жінок.

¹²Тому Сара сміялася в собі, кажучи: Невже я, яка старішаю, матиму втіху? І господар мій старий.

¹³І Господь сказав Аврааму: Чому Сара сміялася, кажучи: невже я дійсно народжу дитину, яка стара?

¹⁴Чи щось неможливе для Господа? У призначений час я повернусь до тебе, в цей час наступного року, і у Сари буде син.

¹⁵Тоді Сара заперечила, кажучи: Я не сміялася; бо вона боялась. І він сказав: Ні, ти сміялася.

¹⁶І чоловіки встали звідти й подивились у бік Содому; і Авраам пішов з ними, щоб проводити їх.

¹⁷І Господь сказав: Чи приховати мені від Авраама те, що я учиню?

¹⁸Адже Авраам мав стати народом великим і сильним, і будуть благословлені в ньому всі народи землі?

¹⁹Бо я знаю його, що він наказуватиме синам своїм та дому своєму після себе дотримуватись шляху Господнього, щоб робити справедливість і суд; щоб Господь приніс на Авраама те, що він говорив про нього.

²⁰І Господь сказав: Крик про Содом і Гоморру великий, і гріх їхній дуже важкий.

²¹Я сійду й подивлюсь, чи вони вчинили все згідно з криком, який прийшов до Мене, чи ні; хочу знати.

²²І чоловіки обернули обличчя свої звідти й пішли до Содому; а Авраам ще стояв перед Господом.

²³І Авраам підійшов ближче й сказав: Невже Ти знищиш праведного з безбожником?

²⁴Можливо, п'ятдесят праведних у місті; невже Ти знищиш це місце й не пощадиш його для п'ятидесяти праведників, що в ньому?

²⁵Далеко від Тебе чинити так, убивати праведного з безбожником, щоб праведний був як безбожник! Далеко від Тебе! Невже Суддя всієї землі не зробить справедливості?

²⁶І Господь сказав: Якщо я знайду в Содомі п'ятдесят праведників у місті, то я пощаджу все це місце через них.

²⁷І Авраам відповів й сказав: Ось я посмів говорити до Господа, я, який суть пил та попіл.

²⁸Можливо, п'яти не вистачатиме до п'ятидесяти праведників; невже Ти знищиш все місто через п'ять? І він сказав: Не знищу, якщо знайду там сорок п'ять.

²⁹І він говорив до нього ще раз і сказав: Можливо, там буде знайдено сорок. І він сказав: Не буду це робити через сорок.

³⁰І він сказав: О, не гніваймось, Господе, і я говоритиму: можливо, там буде знайдено тридцять. І він сказав: Не буду це робити, якщо знайду там тридцять.

³¹І він сказав: Ось я посмів говорити до Господа: можливо, там буде знайдено двадцять. І він сказав: Не знищу через двадцять.

³²І він сказав: О, не гніваймось, Господе, і я говоритиму ще тільки цей раз: можливо, там буде знайдено десять. І він сказав: Не знищу через десять.

³³І Господь пішов, коли закінчив розмову з Авраамом; а Авраам повернувся до свого місця.