Genesis 49

¹Яків покликав своїх синів і сказав: «Зберіться разом, щоб я розповів вам, що станеться з вами в майбутні дні.

²Зберіться та слухайте, сини Якова; Слухайте Ізраїля, свого батька.

³«Рувим, ти мій первенець, моя сила й початок моєї могутності; Перевага честі й перевага влади.

⁴Гарячий як вода, ти не матимеш переваги; бо ти піднявся на ліжко свого батька; тоді осквернив його. Він піднявся на моє ліжко.

⁵«Симеон і Левій — брати; зброєю насильства є їхні мечі.

⁶До ради їхньої не входи, душе моя; до збору їхнього не приєднуйся, славо моя; бо в гніві своєму вони убили людину, в самовільності своїй вони перепинали волів.

⁷Прокляте буде їхній гнів, бо він був лютим; і гнів їхній, бо він був жорстоким. Я розділю їх у Якові, розсію їх в Ізраїлі.

⁸«Юдо, тебе прославлятимуть брати твої: рука твоя буде на шиї ворогів твоїх; сини батька твого схилятимуться перед тобою.

⁹Юда — лев'яче щеня. З видобутку, сину мій, ти піднявся. Він приліг, він притулився як лев, як львиця. Хто посмілиться його розбудити?

¹⁰Скіпетр не відійде від Юди, ні жезл правління — з-між його ніг, поки не прийде Той, якому належить. До Нього буде покірність народів.

¹¹Прив'язуючи осла свого до виноградної лози, дитятко свого осла — до найкращої лози; він вмив одежу свою у вині, одіяння своє — у крові винограду:

¹²Очі його будуть червоні від вина, зуби його білі від молока.

¹³«Завулон буде мешкати при гавані морській. Він буде гаванню для кораблів. Межа його буде біля Сидону.

¹⁴«Іссахар — сильний осел, лежачи між сідлами.

¹⁵Він побачив місце спочинку, що воно добре, і землю, що вона приємна; він піднімає плече своє до тягаря й стає рабом, що працює за примусом.

¹⁶«Дан буде судити народ свій, як одне з племен Ізраїлевих.

¹⁷Дан буде змією на дорозі, гадюкою на стежці, що кусає коней за п'яти, так що вершник його падає назад.

¹⁸На спасіння Твоє чекаю я, Господи.

¹⁹«Гад, орда тиснутиме його; але він тиснутиме їхню п'яту.

²⁰З Ашира буде хліб його тучний, він дає царські ласощі.

²¹«Нафталі — серна на волі, що народжує прекрасних козенят.

²²«Йосиф — виноградна лоза, плідна виноградна лоза при джерелі; гілки його переходять через стіну.

²³Стрільці сильно його засмутили, стріляли в нього й переслідували його:

²⁴Але лук його залишився в силі, а рамена рук його зміцніли руками Могутнього Якова, (звідти — Пастир, камінь Ізраїлю),

²⁵Богом батька твого, який допоможе тобі, Всемогутнім, Який благословлятиме тебе благословеннями неба вгорі, благословеннями безодні, що лежить внизу, благословеннями грудей і лона.

²⁶Благословення батька твого переважають благословення стародавніх гір, достаток віків. Вони будуть на голові Йосифа, на тімені того, хто відокремлений від братів своїх.

²⁷«Вениамин — голодний вовк. Вранці він поїдає видобуток. Увечері він ділиться здобиччю.»

²⁸Це всі дванадцять племен Ізраїлевих, і ось що сказав їм батько їхній і благословив їх. Кожного він благословив відповідно до благословення його.

²⁹Він наказав їм і сказав: «Я приєднуюся до народу мого. Поховайте мене з батьками моїми в печері, що в полі Ефрона Хіттеянина,

³⁰у печері, що в полі Махпелі, перед Мамре, в землі Ханаанській, яку Авраам купив разом з полем у Ефрона Хіттеянина як місце поховання.

³¹Там поховали Авраама і Сару, дружину його. Там поховали Ісака й Ревекку, дружину його, і там я поховав Лію:

³²поле й печеру в ньому, яку купили у синів Хету.»

³³Коли Яків закінчив наказувати синам своїм, він втягнув ноги на ліжко, видихнув духа й приєднався до народу свого.