Habakkuk 2

¹Я стану на сторожі моїй і встану на мури, і розглядатиму, щоб побачити, що Він буде казати мені, і що мені відповідати на мій донос.

²І відповів мені Господь: напиши видіння і розбір його ясно на дощечках, щоб читаючий міг бігти.

³Бо видіння ще чекає на час означений, і спішить до кінця, і не обманеш; хоч би й сповільнилось, жди його, бо воно неодмінно станеться, не запізниться.

⁴Ось душа гордівця пухла в ньому, і не права вона; праведний же живе своєю вірою.

⁵І справді, вино зрадливе, гордий чоловік не звикає перебувати вдома; він розширяє своє бажання, як могила, і він ненаситний, як смерть, і збирає до себе всі народи й накопичує у себе всі люди.

⁶Хіба всі вони не скажуть про нього притчу і насмішливу приказку про нього: горе тому, хто збільшує, що не його, і багатіє грабунком! до коли?

⁷Хіба раптово не встануть твої боржники, і не прокинуться ті, що приводять тебе в страх, і ти станеш їх здобиччю?

⁸Тому що ти розграбував багато народів, то решта людей пограбує тебе, через кров людську і насильство над землею, над містом і над усіма, хто живе в ньому.

⁹Горе тому, хто намагається здобути зле прибуток для дому свого, щоб поставити високо гніздо своє, щоб врятуватися від руки лиха!

¹⁰Ти замислив сором для дому свого, знищивши багато народів, і згрішив проти душі своєї.

¹¹Бо камінь кричатиме з стіни, і брус з дерева відповідатиме йому.

¹²Горе тому, хто будує місто кровлю і утверджує город неправдою!

¹³Ось чи не від Господа Саваофа, що народи тягнуть дров для вогню, і люди втомлюються марно?

¹⁴Бо земля наповниться пізнанням слави Господньої, як води покривають море.

¹⁵Горе тому, хто подає питво своєму ближньому, наливаючи гарячий гнів, щоб упокорити їх і дивитися на їхню наготу!

¹⁶Ти сповнився сорому, а не слави; пий і сам будеш напоєний, чашею десниці Господньої, і посрамлення покриє твою славу.

¹⁷Бо насильство над Ліваном затисне тебе, і знищення звірів приведе тебе в страх, через кров людську і насильство над землею, над містом і над усіма, хто живе в ньому.

¹⁸Яка користь від рукотворного кумира, що його виробив його творець, від лиття, що вчить брехні, що твір своїм довіряється йому, видаючи німих божків?

¹⁹Горе тому, хто говорить дереву: прокинься! каменю німому: встань! Чи це вчитиме? Ось воно вкрите золотом та сріблом, а дихання немає в ньому.

²⁰Але Господь у святому храмі Своєму; мовчи перед Ним, вся земле!