Isaiah 14

¹Бо Господь змилується над Яковом і ще виберу Ізраїля, і поселю їх на землі їхній; і чужинець приєднається до них, і прилучиться до дому Яковлева.

²Народи візьмуть їх і приведуть на місце їхнє; і дім Ізраїлів володітиме ними на землі Господній за рабів і за рабині; і візьмуть в полон тих, що брали їх в полон, і панватимуть над своїми утиснювачами.

³І буде в день, коли Господь дасть тобі спочинок від твого болю, і від твоєї біди, і від важкої служби, якій ти служив,

⁴то ти виголосиш цю притчу проти царя вавилонського і скажеш: як припинився утиснювач, припинилось золоте місто!

⁵Господь переламав палицю безбожних, скипетр володарів;

⁶того, хто в гніві бив народи безперервним ударом, того, хто в гніві панував над народами з переслідуванням, якому ніхто не опирався.

⁷Вся земля спочиває й мовчить; вони розривають голос у співі.

⁸Навіть ялини радіють тобі, й кедри ліванські, кажучи: з тих пір, як ти лежиш, не приходить до нас той, хто валить нас.

⁹Шеол під тобою потривожився, щоб зустріти тебе при твому приході; він розбудив для тебе мертвих, усіх вождів землі; піднявся зі своїх престолів усіх царів народів.

¹⁰Усі вони скажуть тобі й скажуть: ти також занедужав, як і ми? ти став подібний нам?

¹¹Твоя велич знижена в Шеол, гуркіт твоїх арф; черв під тобою розстелений, й черви покривають тебе.

¹²Як упав ти з неба, денниче, сину зорі ранкової! як повалений на землю той, хто приклонював народи!

¹³Ти сказав у серці своєму: я вознесуся на небо, піднесу престол мій вище зірок Божих; сяду на горі зібрання на найдальших краях півночі;

¹⁴піднесуся вище на висоти хмар; буду подібний до Всевишнього.

¹⁵Але ти зведений у Шеол, у найдальші краї безодні.

¹⁶Ті, що бачать тебе, дивуються на тебе, розглядають тебе й кажуть: це той чоловік, що здригав землю, що тривожив царства?

¹⁷Той, що робив світ пустинею й міста його розоряв, хто не пускав полонених своїх до дому?

¹⁸Усі царі народів, всі вони спочивають у славі, кожен у своєму домі.

¹⁹А ти кинутий подалі від гробу свого, немов огидна гілка, укритий убитими, прободені мечем, що сходять до каміння безодні, як труп, попиранний ногами.

²⁰Ти не з'єднаний з ними у похованні, бо ти спустошив землю свою, убив народ твій; не буде назване назавжди потомство злочинців.

²¹Приготуйте для синів його різанину за беззаконня батьків їхніх, щоб не встали й не спадкували землю й не наповнили поверхню світу міст.

²²І встану проти них, говорить Господь Саваоф, і витру з Вавилона ім'я й залишок, син і внук, говорить Господь.

²³І зроблю його владінням їжака й озерами води; й замету його мітлою спустошення, говорить Господь Саваоф.

²⁴Господь Саваоф поклявся, кажучи: правда, як я розмислив, так й станеться; і як я задумав, так й буде:

²⁵переламаю ассирійця на землі Моїй, і на горах Моїх попираю його ногами; тоді спаде з них ярмо його, і тягар його спаде з плеча їхнього.

²⁶Це замисел, замишлений на всій землі; і це рука, простягнена над всіма народами.

²⁷Бо Господь Саваоф задумав, і хто скасує? Рука Його простягнена, і хто її повернути?

²⁸У році смерти царя Ахаза було це пророцтво.

²⁹Не радійте, філістимляни, всі вви, що палиця, яка била вас, переломана; бо з кореня змія виросте сторож, і плід його буде крилатий зміїний вогонь.

³⁰І першенці вбогих будуть пастися, і нужденні спочивати матимуть безпечно; вб'ю голод корінь твій, і останок твій буде умертвлений.

³¹Відійте, ворота; пищи, місто; ти розтаєш, філістимляниче, весь; бо з півночі йде дим, і немає у його полках відставших.

³²Що ж відповідати послам народу? Що Господь основав Сіон, і в ньому знаходять притулок вбогі з народу Його.