Isaiah 49

¹Слухайте мене, острови морські, і прислухайтеся, народи далекі: Господь призвав мене від утробу матері моєї, від чрева матері моєї згадав ім'я моє.

²І зробив уста мої мечем гострим, у тіні руки своєї приховав мене; і зробив мене стрілою відполірованою, у колчані своєму скрив мене.

³І сказав мені: ти раб мій, Ізраїль, у якому Я буду прославлений.

⁴А я сказав: марно я трудився, даремно й без користі витратив силу мою; однак суд мій у Господа, і нагорода моя у Бога мого.

⁵І тепер говорить Господь, Який утворив мене від утробу матері, щоб я був Йому рабом, щоб навернути до Нього Якова й щоб збір Ізраїльський прилучився до Нього; і я буду в честі перед Господом, і Бог мій буде силою моєю.

⁶Мало того, щоб ти був мені рабом і відновив колена Якова й збір Ізраїльський вивів; Я дам тебе світлом для язичників, щоб ти був спасінням моїм до кінця землі.

⁷Так говорить Господь, Визволитель Ізраїлів, Святий його, презираному в душі, мерзкому для народу, рабу володарів: царі побачать і встануть, князі й поклоняться заради Господа, Що вірний, Святого Ізраїльського, Який обрав тебе.

⁸Так говорить Господь: у час прихильності Я послухав тебе, у день спасіння допоміг тобі; і буду оберігати тебе, і дам тебе заповітом для народу, щоб відновити землю, щоб успадкувати спустошені спадщини.

⁹Щоб сказати в'язням: виходьте, і тим, що у темряві: явіться. На шляхах пастися будуть, і на всіх голих висотах їм будуть пажиті.

¹⁰Не голодуватимуть, ні спраглі не будуть, й спека й сонце не збиватимуть їх; бо співчутливий до них веде їх і до джерел води спрямовує їх.

¹¹І всі гори мої обращу в стежку, й стежки мої будуть підвищені.

¹²Ось оці йдуть звідаля, й ось оці звідпівночі й західної країни, й ось оті від землі Сінім.

¹³Радійте, небеса, й тріумфуй, земле, й гукайте, гори, радісно; бо Господь утішив свій народ, і до пригнічених своїх буде милосердий.

¹⁴А Сіон сказав: залишив мене Господь, і Господь забув про мене.

¹⁵Чи може матір забути дитину своєї грудей, не мати милосердя до плоду утроби своєї? Навіть вони можуть забути, а Я не забуду тебе.

¹⁶Ось на долонях моїх витесав Я тебе; стіни твої завжди передо мною.

¹⁷Спішать будівничі твої, руйнівники твої й знищувачі твої вийдуть від тебе.

¹⁸Підніми очі твої навколо й дивися: вони всі збираються, йдуть до тебе. Живу Я, говорить Господь: ти вбереш їх, як прикрасу, як наречена обвяжеш собою.

¹⁹Бо спустошення твої й пустелі твої й земля твоя розорана буде, а тепер буде тісно від мешканців; і ті, що тебе з'їдали, будуть далеко.

²⁰Ще почують від тебе сини народжені в період твого вдовства: вони скажуть у вухо твоє: мало нам місця, посунься нам, щоб ми зайняли.

²¹І скажеш у серці своєму: хто народив мені цих? адже я была без дітей і самітна, переселенниця й вигнана. А ці хто виховав? ось я лишилась одна, а ці де були?

²²Так говорить Господь Бог: ось Я піднесу до народів руку мою й до племен вознесу стяг мій; і принесуть синів твоїх на руках, і дочок твоїх носитимуть на плечах.

²³І цареві твоїм будуть піклувальники, і цариці твої матерями: вони павши перед тобою у землю поклонятимуться й пилоч ніг твоїх лизати будуть; і пізнаєш ти, що Я Господь, і не будуть посоромлені, що на Мене надіються.

²⁴Чи буде залізо, яке в могутнього, виторгнуте, й полонені у жорстокого розпущені?

²⁵Але так говорить Господь: полонені в могутнього будуть відібрані, й здобич у жорстокого буде визволена; з твоїм супротивником Я боротимусь, й синів твоїх спасу Я.

²⁶І накормлю утиснювачів твоїх м'ясом їхнім, кров'ю ж їхньою, як молодим вином, упатюватимуться; і пізнає всяка плоть, що Я, Господь, спаситель твій, і Визволитель твій, Могутній Якова.