Isaiah 5

¹Співатиму я для коханого мого пісню про виноград його. Виноград мав коханий мій на пагорбі, дуже плідному.

²Він розкопав його, видалив камені його, посадив його найкращою лозою, збудував вежу посеред нього, і виноградний тиск видовбав в ньому. І чекав він, що він принесе грона, але він приніс грона дикі.

³Тепер, мешканці Єрусалиму та люди Юди, будь ласка, судіть між мною та виноградом моїм.

⁴Що ще можна було б зробити винограду моєму, що я не зробив для нього? Чому, коли я чекав, що він принесе грона, він приніс грона дикі?

⁵Тепер скажу вам, що зроблю я винограду моєму. Візьму його огорожу, і він буде з'їдений. Зламаю стіну його, і він буде витоптаний.

⁶Зроблю його пустирем. Він не буде підрізуватися і не буде розпушуватися, але виросте в ньому терен і чортопал. І наказатиму я хмарам, щоб дощу на нього не давали.

⁷Виноград Господа Саваофа — дім Ізраїлю, і люди Юди — насадження його, яке йому мило. І чекав Він правосуддя, а ось кривда; правди, а ось стогін.

⁸Горе тим, хто дім до дому приєднує, поле до поля приближує, поки не залишиться місця, і ви поживатимете самотні на землі!

⁹В вуха мої говорив Господь Саваоф: багато будинків, звичайно, буде спустошено, велики вони й гарні, без мешканців.

¹⁰Бо десять квадратів винограду принесуть одну бат, і гомер насіння принесе ефу.

¹¹Горе тим, що встають рано з ранку, щоб гнатися за міцним напитком, і до пізної ночі сидять, поки вино їх розпалює!

¹²Арфа, ліра, бубон і сопілка та вино на бенкетах їх; але на діло Господа вони не дивляться, і творення рук Його не розглядають.

¹³Тому ось мій народ відійде в полон за браком розуму; честь його голодуватиме, і множина його висохне від спраги.

¹⁴Тому Шеол розширив душу свою, розтворив уста свої без міри; і слава його, множина його, крик його і хто веселиться в ньому, сходять в нього.

¹⁵І людина понижена, і чоловік сповнений сорому, і очі гордих пониззі.

¹⁶А Господь Саваоф узвишений судом, і Бог святий освячений правдою.

¹⁷Тоді ягнята пасатимуться, як на своїх пасовищах, і розвалини повнитимуть чужинці.

¹⁸Горе тим, що влекуть беззаконня мотузками пустоти, і гріх, як повід возу!

¹⁹Що говорять: нехай Він поспішить, нехай прискорить справу Свою, щоб ми бачили; нехай наближується та наступає рада Святого Ізраїлю, щоб ми пізнали!

²⁰Горе тим, що називають зле добрим, і добре злим, що полаганням темряву світлом, і світло темрявою, що полаганням гіркість солодощам, і солодощи гіркістю!

²¹Горе тим, що мудрі в своїх очах, і розумні перед собою!

²²Горе тим, що сильні пити вино, і люди хоробрі мішати міцні напитки!

²³Що виправдовують безбожника за дар, і право правого відімають від нього!

²⁴Тому як язик вогню споживає стерню, і як суха трава горить у пломені, так корінь їхній як гниль буде, і цвіток їхній як пил полетить; бо закон Господа Саваофа вони відкинули, і слово Святого Ізраїлю презирають.

²⁵Тому гнів Господа займається на народ Його, і простер Він руку Свою на нього, і вдарив його; і затремтіли гори, і трупи їхні, як сміття, виявилися серед вулиць. За всього цього гнів Його не відвернувся, а рука Його ще простягнута.

²⁶І підніме Він знамено до народів далеких, і засвищить для них з краю землі; і ось вони прибудуть швидко й легко.

²⁷Ніхто не втомиться, ніхто не спотикнеться в них; ніхто не поспить, ніхто не забуде; не розвяжеться ремінь стегна його, і не порветься шнурок черевика його.

²⁸Стріли його гострі, і всі луки його натягнені; копита коней його як кремінь, і колеса його як вихор.

²⁹Рик його як рик львиці; вони ричатимуть як молоді леви; ричатимуть і схопиться добичі, й унесуть її, і не буде нікого визволити.

³⁰І ричатимуть на неї в той день, як рик моря. А якщо ви подивитесь на землю, ось темрява і біль; світло затемніє в хмарах його.