Isaiah 8

¹І сказав мені Господь: «Візьми собі велику дошку й напиши на ній писальцем людським: `Скорість до здобичі, поспішність до видобутку!'»

²І беру Я собі вірних свідків: священика Урію та Захарію, сина Єварахіїв.

³І наближаюся я до пророчиці, й вона вагітніє і народжує сина; і сказав мені Господь: «Назви його ім'я: Махер-шалал-хаш-баз,

⁴бо дитинка ще не встигне вимовити: `батьку мій!' та `матінко моя!', як буде взята багатість Дамаска й видобуток Самарії царем Ассирійським.»

⁵І додав Господь говорити зі мною знову, кажучи:

⁶«Оскільки отой народ зневажив вод Шилоаха, що текли тихо, і веселиться з Рецином та сином Ремалії,

⁷то ось, Господь наведе на них води річки, могутні й великі, — царя Ассирійського та всю славу його, — і вона піднялась над всіма його потоками й пролилась через всі його береги.

⁸І пройде через землю Юдину, розіллється й перейде, аж до шиї дійде; і розпростерення крил його наповнить ширину твоєї землі, Еммануїле!»

⁹Знайте, народи, й будьте розбиті; слухайте, ви, усі далекі земел! Збирайтеся і будьте розбиті; збирайтеся і будьте розбиті.

¹⁰Задумайте намір — й він буде розбитий; промовляйте слово — й воно не встанеться, бо з нами Бог!»

¹¹Бо так говорив мені Господь сильною рукою й повчав мене, щоб не ходити мені дорогою народу цього, кажучи:

¹²«Не говоріть: `Змова!' про все, про що говорить народ цей: `Змова!', й страхом його не страшіться й не лякайтеся.

¹³Господа Саваофа святіть у серцях ваших, й Він — страх ваш, і Він — ужас ваш.

¹⁴І буде Він святилищем, та камінцем спотикання й скелею паління обом домам Ізраїля, пастками й сітьми для мешканців Єрусалима.

¹⁵І багато хто із них спотикнеться й упаде, й буде розбитий, і попаде в сітку, й буде схоплений.

¹⁶Запечатай свідоцтво й запломбуй закон серед учнів Моїх.

¹⁷Ось я чекаю на Господа, Який закривав обличчя Своє від дому Якова, й чекаю на Нього.

¹⁸Ось я й дітей, яких дав мені Господь, — будемо знаками й чудесами в Ізраїлі від Господа Саваофа, що живе на горі Ціон.

¹⁹А коли говоритимуть вам: «Шукайте у спиритів та чарівників, що шепочуть та мовчки мовлять», то чи не народ мусить шукати в бога свого? Чи до мертвих за живими?

²⁰До закону ж та до свідоцтва! Якщо вони не говорять за цим словом, то немає в них світанку.

²¹І пройде крізь землю виснажений та голодний; і статиметься, що голодуватиме й гніватиметься, й проклинатиме царя свого та бога свого, й буде звертатися вверх.

²²І до землі дивитиметься, — і ось біда та темрява, стиск та відчай та густа темнота; і витісниться тьма, але не затьмареність, про яку він у відчаї.