Jeremiah 5

¹Ходіть туди й сюди вулицями Єрусалиму, і дивіться, прошу вас, і пізнавайте, і шукайте на широких місцях його, чи знайдете людину, чи є той, хто творить суд, шукає істини -- тоді я буду милостив до нього.

²І якщо вони скажуть: `Живий Господь', то, звичайно, до лжі вони присягають.

³Господе, очі Твої не на істину ж звернені? Ти вражав їх, але вони не скорбіли, Ти знищив їх, але вони відмовилися прийняти наставлення, Вони затвердили обличчя своє більше, ніж камінь, вони відмовилися обернутися назад.

⁴А я сказав: `Звичайно, це бідні люди, вони були нерозумні, бо не знали шляху Господнього, суду Бога свого.

⁵Піду я до великих, і буду говорити з ними, бо вони знають шлях Господній, суд Бога свого.' Звичайно, вони разом зламали ярмо, вони зірвали пута.

⁶Тому вразив їх лев із лісу, вовк пустель споглядає їх, барс стоїть над містами їх, кожного, хто виходить з них, розривають, бо багато були переступи їх, могутні були відступління їх.

⁷За це я не буду милостив до тебе, сини твої покинули Мене і присягають тими, що не боги, я досичував їх, а вони чинили перелюб, і в домі блудниці збиралися вони.

⁸Коні годовані -- вони були спозаранку, кожен до жінки сусіда свого ржуть.

⁹За це я не накладаю вину? -- вимова Господня, -- і на народ такий як цей не помститься ли душа Моя?

¹⁰Піднімайтеся на стіни його, і зруйнуйте, але не доводьте до кінця, відсуньте гілля його, бо вони не від Господа,

¹¹Бо зрадливо чинили до Мене дім Ізраїлю, і дім Юди, -- вимова Господня.

¹²Вони брехали на Господа, і казали: `Його немає, і не прийде на нас зло, ні меча, ні голоду ми не побачимо.

¹³А пророки стають вітром, і слова немає в них,' -- так робиться їм.

¹⁴Тому так сказав Господь, Бог Саваоф: За те, що ви говорите це слово, ось Я направляю слова Мої у вуста твої вогнем, а людей цих деревом, і він їх поглинув.

¹⁵Ось Я приводжу на вас народ з далека, доме Ізраїльський, -- вимова Господня, -- народ сильний він, народ древній він, народ, мову якого ти не знаєш, і не розумієш, що він говорить.

¹⁶Коліван його як відкритий могильник, усі вони люди сильні.

¹⁷І поїсть жнива твої і хліб твій, поїсть синів твоїх і дочок твоїх, поїсть стада твої і худобу твою, поїсть виноград твій і смоквицю твою, зруйнує міста твої мурованих, на які ти надіявся, мечем.

¹⁸Й тоді, в той час, -- вимова Господня, -- не доведу вас я до кінця.

¹⁹І буде, коли скажете ви: `Чого вчинив Господь Бог наш нам все це?' То скажеш ти їм: `Як ви кинули Мене, то й служите богам чужим на землі вашій, так служите ви чужинцям на землі не вашій.

²⁰Оголосіть це в домі Якова, і розголосіть у Юді, кажучи:

²¹Почуйте це, прошу вас, народе нерозумний і без серця, очі мають вони, але не бачать, вуха мають вони, але не чують.

²²Мене не боїтеся ви, -- вимова Господня? -- Від Мене не тремтите ви? Який поставив пісок межею моря, межею вічною, і воно не переходить за неї, хвилюються вони, та не в силі, гримлять хвилі його, але не переходять.

²³А людям цим серце відступне й бунтівне, вони відступили й ідуть.

²⁴І не сказали вони в серці своєму: `Будьмо боятися, прошу, Господа Бога нашого, Що дає дощ, і дрібний, і великий, в пору свою, тижні жатви визначені нам зберігає.'

²⁵Беззаконня ваші відвели це, і гріхи ваші утримали добро від вас.

²⁶Бо знайшлись поміж людиною Моєю нечестиві, вони підстерігають, як мисливець, сідьми ставлять капкан, людей ловлять вони.

²⁷Як клітка, повна птахів, так дома їх повні обману, тому вони стали великими й багатими.

²⁸Вони розжирніли, вони святяться, навіть перевершили учинки злі, суд не судили вони, суд сиріт -- і міцніють вони, і суд потребуючих не судили вони.

²⁹За це я не накладаю вину? -- вимова Господня, -- і на народ такий як цей не помститься ли душа Моя?

³⁰Жах і страх сталися на землі.

³¹Пророки пророкували неправду, і священики владарюють їх порадою, а люди Мої люблять це, що робитимуть вони в кінці його?