Jeremiah 6

¹Укріпляйтеся, сини Веніамина, з середини Єрусалиму, і в Текої затрубіть трубою, і над Бет-Гаккеремом піднімайте полум'я, бо зле видно з півночі, і велике знищення.

²Красуню і ніжну дочку Сіону я виморив.

³До неї приходять пастирі та їхні стада, вони розбивають намети навколо неї, кожний випасає на своєму місці.

⁴Освячуйте проти неї битву, встаньте, і ми піднімемось опівдні. Горе нам, бо день схилився, бо розтягнулися тіні вечора.

⁵Встаньте, і ми піднімемось вночі, і повалимо її палаци.

⁶Бо так сказав Господь Саваоф: Порубайте її ліс, і насипте проти Єрусалиму насип, вона — місто, яке мав бути оглянуто, вся вона — гніт посередині неї.

⁷Як копання колодязя для вод його, так вона копала для своєї нечестивості; насильство й розграбування чується в ній, передо Мною постійно хвороба й ударення.

⁸Повчайся, Єрусалиме, щоб душа Моя не відвернулася від тебе, щоб Я не зробив тебе пустинею, землею ненаселеною.

⁹Так сказав Господь Саваоф: вони безумовно обирають, як виноград, останки Ізраїлю, піднеси вспять руку твою, як збирач у кошики.

¹⁰До кого Мені говорити й свідчити, щоб вони чули? Ось, ухо їхнє необрізане, і вони не можуть слухати. Ось, слово Господне стало для них докором; вони не радіють йому.

¹¹І я сповнений гнівом Господнім, я стомився від стримування; пролию його на немовля на вулиці й на зібрання юнаків разом, бо й чоловік з жінкою будуть схоплені, старець з тим, хто повний днів.

¹²І будинки їхні будуть передані іншим, поля й жінки разом, бо простягну Я руку Мою проти мешканців землі, — вимова Господня.

¹³Бо від найменшого їхнього до найбільшого кожний прагне неправедного хисту, і від пророка аж до священика кожний чинить лживо.

¹⁴І цілять вони рану дочки народу Мого легко, кажучи: миру, миру! а миру немає.

¹⁵Вони були збентежені, коли творили мерзкість, але вони зовсім не збентежені, і краснощокості не знали, тому вони впадуть серед тих, що падають; у час, коли Я їх оглядну, вони спотикаються, — сказав Господь.

¹⁶Так сказав Господь: станьте при дорогах і дивіться, й питайте про стежки давнини, де шлях добрий? і ходіть ним, і знайдете спокій для душ ваших. А вони кажуть: ми не будемо ходити.

¹⁷І поставив Я для вас сторожів: слухайте голосу труби. А вони кажуть: ми не будемо слухати.

¹⁸Тому чуйте, народи, і знайте, громадо, що на них.

¹⁹Чуй, земле! Ось Я наводжу лихо на народ цей, плід замислів їхніх, бо до слів Моїх не вдавали вони уваги, й закон Мій вони презирають.

²⁰На що Мені фіміам із Шеби й солодкий тростин із далекої землі? Спалення ваші не для прийняття, й жертви ваші не приємні Мені.

²¹Тому так сказав Господь: ось Я даю народові цьому спотикання, і спотикаються об них батьки й сини разом, сусід і друг його загинуть.

²²Так сказав Господь: ось народ іде з країни північної, і великий народ піднімається від кінців землі.

²³Лук і списа вони схоплюють, жорстокі вони, і не мають жалю; голос їхній гуде, як море, і на конях їдуть вони, впорядковані, як воїн, проти тебе, дочко Сіона.

²⁴Чули ми звість про них, і руки наші ослабли; скорбота охопила нас, біль, як при пологах.

²⁵Не виходьте в поле й не ходіть дорогою, бо меч ворога, страх навколо.

²⁶О дочко народу Мого, препояшся вретищем і валяйся в попелі, плач однодумця роби для себе, ридання гіркіське, бо раптом прийде спустошувач на нас.

²⁷Сторожею вежею дав Я тебе в народі Моєму, щоб ти пізнавала й випробовувала дорогу їхню.

²⁸Всі вони — нечестиві відступники, ходять зніяком, мідь і залізо, всі вони развращають.

²⁹Міхи спалені, олово спалене на вогні, марно переплавляє золотар, а злії не відділяються.

³⁰Срібло відкинуте назвали їх, бо Господь відкинув їх.