Job 37

¹Також серце моє тремтить через це, І воно колихається на своєму місці.

²Слухайте уважно тремтіння голосу Його, Та звук з уст Його виходить.

³По всьому небу Він спрямовує його, І світло його поширюється по краях землі.

⁴За ним гримить голос -- Він громить голосом величавості Своєї, І не стримує їх, Коли голос Його чується.

⁵Бог громить голосом чудово, Творить великі речі, й ми не знаємо їх.

⁶Снігові Він говорить: "Будь на землі." І малий дощ та великий дощ Його могутності.

⁷На руку кожного чоловіка Він накладає печать, Щоб пізнавали всі люди Його діло.

⁸І входить звір у прихисток, І в його прибіжищах перебуває.

⁹З внутрішньої кімнати виходить буря, І з розсіяних вітрів -- холод.

¹⁰Від дихання Божого дається мороз, І ширина вод стискується.

¹¹Так, заповнюючи, Він стискує хмару, Розсіває хмару Його світло.

¹²І вона обертається за промислом Його, Для виконання всього Він наказує їй, На обличчі всієї землі заселеної.

¹³Чи то для карної жезла, чи для Його землі, Чи для милості -- Він змушує її прийти.

¹⁴Слухай це, Йове, Стань і роздумай над чудесами Божими.

¹⁵Чи знаєш ти, коли Бог розміщує їх, І причиняє світло Його хмари сяяти?

¹⁶Чи знаєш ти рівноваж хмари? Чудеса Досконалого в знанні?

¹⁷Як твої одежі тепліють, Коли земля спокійна від півдня?

¹⁸Ти утворив із Ним небозвід Для хмар -- міцний, як твердо лите дзеркало!

¹⁹Дай нам знати, що нам сказати Йому, Ми не можемо стати в ряд через темряву.

²⁰Чи оголошується Йому, що я говорю? Якби чоловік заговорив, він напевно був би поглинутий.

²¹І тепер вони не бачили світла, Яскраве воно в хмарах, А вітер пройшов і очистив їх.

²²Від золотого півночі воно приходить, Біля Бога страшна слава.

²³Всемогутній! ми не знайшли Його, Високий у могутності й судженні, Він не відповідає! І багатий у правді.

²⁴Тому люди бояться Його, Він не дивиться на жодного з мудрих серцем.