Job 39

¹Чи ти полюєш добич для львиці, чи насичуєш голод молодих левів,

²Коли вони лежать у своїх берлогах та сидять у засідці в хворості?

³Хто готує дичину голодному воронові, коли його птенці кричать до Бога й мандрують у пошуках їжі?

⁴Чи знаєш ти про скельних козів? чи спостерігав ти, як народжуються серни?

⁵Чи ти лічиш місяці вагітності їхньої? чи відомо тобі время їхніх пологів?

⁶Вони гнуться, народжують потомство своє та відпускають плід чрева свого.

⁷Потомство їхнє міцніє в полі; виходять і більше не повертаються до них.

⁸Хто дав волю дикому ослові? хто розв'язав пута гучноголосої звірини?

⁹Якій я дав пустиню в спадщину та сільве місце проживання.

¹⁰Він насміхається з галасу міста; голос погонича не доходить до його вуха;

¹¹Він розшукує паслища в горах, шукаючи всяку зелень.

¹²Чи буде буйвіл гірський слугою твоїм? чи залишатиметься ночувати при твоєму кормі?

¹³Чи будеш ти запрягати його в ярмо? чи буде він боронити за тобою долини?

¹⁴Чи можеш ти покластися на нього, що сила його велика? чи доручатимеш йому роботу твою?

¹⁵Чи сподіватимешся ти, що він повернеться і збере твій урожай на гумно?

¹⁶Крила страуса радісно машуть; чи вони подібні крилам лелеки та чаплі?

¹⁷Бо вона залишає яйця свої на землі та греє їх у пилу,

¹⁸Забуваючи, що нога може розчавити їх й польовий звір може знищити їх.

¹⁹Вона жорстока до потомства свого, наче воно їй не належить; марно переживає вона; страху вона не має.

²⁰Тому Бог позбавив її мудрості та не дав їй розуму.

²¹Коли вона взлітає вгору й машет крилами, вона насміхається з коня та з його вершника.

²²Чи ти надаєш силу коневі? чи ти вбираєш його шию гривою?

²³Чи змушуєш ти його стрибати, як саранча, в гордості від його потужного ржання?

²⁴Він б'є копитом в долині, радуючись силі своїй; він розбігається назустріч озброєним.

²⁵Він насміхається зі страху, не боїться; не повертає від меча.

²⁶Над ним гудить коліщатко, блищить спис та дротик.

²⁷З гарячістю та гнівом він ковтає землю; не може стояти на місці при звуці труби;

²⁸При кожному звуці труби він каже: гай! І здалека чує вик битви, голос вождів та військовий клич.

²⁹Чи з твого розуму нищак піднімається й простує крила свої на південний вітер?

³⁰Чи за твоїм велінням орел улітає й гніздо свої робить на висоті?

³¹На скелі він живе та перебуває на вершині гори.

³²Звідти він стежить за здобиччю; очі його далеко видять.

³³Його пташенята п'ють кров, і де трупи, там він.

³⁴...

³⁵Чи навчатиме той, хто сварить, Всевишнього? Нехай той, хто має змаганні з Богом, відповідає на те.

³⁶І сказав Йов на відповідь Господеві,

³⁷Ось я ничтожний; як я можу відповідати Тобі? Рукою своєю прикрию уста.

³⁸Однажи я сказав, та й удруге; але більше не буду говорити.