Job 9

¹Тоді Йов відповідав:

²"Справді, я знаю, що це правда. Але як може смертна людина доказати свою невинність перед Богом?

³Хоч би вони й бажали суперечити з Ним, вони не змогли б відповісти Йому й один раз з тисячі.

⁴Його мудрість глибока, Його сила велика. Хто протистояв Йому й вийшов без ушкоджень?

⁵Він рушить гори, і вони того не відають, й перевертає їх в гніві Своєму.

⁶Він тряс землю з місця її, і стовпи її тремтять.

⁷Він наказує сонцю, і воно не світить; Він запечатує світло зірок.

⁸Він один розтягує небеса й ступає по хвилях морських.

⁹Він Творець Великого Ведмедя та Оріона, Плеяд та південних сузір'їв.

¹⁰Він творить чуда, котрих не можна зрозуміти, і дива, котрих не можна перелічити.

¹¹Коли Він проходить мною, я не бачу Його; коли Він йде повз мене, я не сприймаю Його.

¹²Якщо Він забирає, хто Його зупинить? Хто скаже Йому: "Що Ти робиш?"

¹³Бог не стримує гніву Свого; навіть помічники Рава упали перед Його ногами.

¹⁴"Як тоді я можу суперечити з Ним? Як я можу знайти слова, щоб сперечатися з Ним?

¹⁵Хоч би я й був невинний, я не міг би відповісти Йому; я лише можу молити мого Судді про милість.

¹⁶Хоч би я й закликав Його, і Він відповів би мені, я не вірю, що Він дав би мені слухання.

¹⁷Він розтрощив би мене бурею й примножив би раниці мої без причини.

¹⁸Він не дав би мені перевести дух, але переповнив би мене горем.

¹⁹Якщо то питання сили, — Він могутній! А якщо то питання справедливості, — хто може кинути Йому виклик?

²⁰Хоч би я й був невинний, уста мої засудили б мене; якби я й був бездоганний, це засудило б мене як винного.

²¹"Хоч я й бездоганний, я не турбуюся про себе; я гидую власним життям моїм.

²²Це одне й те саме; тому й кажу я: "Він погубляє й бездоганних, й нечестивих."

²³Коли жах приносить раптову смерть, Він насміхається з розпачу невинних.

²⁴Коли земля падає в руки нечестивого, Він завязує вічі суддям її. Якщо це не Він, то хто?

²⁵"Дні мої швидші за бігуна; вони летять, не знаючи радості.

²⁶Вони проходять швидше, як човни з папірусу, як орли, що кидаються на здобич.

²⁷Якщо я скажу: "Я забуду скаргу мою, я змінюю вираз лиця свого й посміхаюся,"

²⁸я все ж таки боюся всіх страждань своїх, бо знаю, що Ти не будеш вважати мене невинним.

²⁹Оскільки я вже визнаний винним, навіщо мені марно боротися?

³⁰Хоч би я й вмився мильною водою й очистив би руки свої чистим порошком,

³¹Ти занурив би мене в болото, так що й одежа моя гидувала б мене.

³²"Він не є просто смертною людиною, як я, щоб я міг відповісти Йому, щоб ми могли стати перед судом один перед одним.

³³О, якби хтось був посередником між нами, хтось, хто міг би звести нас докупи,

³⁴хтось, хто відняв би від мене жезл Божий, щоб жах Його більше не лякав мене.

³⁵Тоді я говорив би без страху перед Ним, але як стоїть справа зі мною, я не можу."