Judges 1

¹І сталося після смерти Ісуса, що сини Ізраїлеві питали Господа, кажучи: хто піде перед нами першим на ханаанеїв, щоб воювати з ними?

²І Господь сказав: Юда піде; ось Я віддав землю в руку його.

³І сказав Юда Симеону, братові своєму: піди зі мною в мій наділ, і мотимемо воювати з ханаанеями; і я так само піду з тобою в твій наділ. І піде Симеон з ним.

⁴І піде Юда, і Господь віддав ханаанеїв і ферезеїв в руку їх; і вони побили з них у Безеку десять тисяч людей.

⁵І знайшли вони Адоні-безека в Безеку; і воювали з ним, і побили ханаанеїв і ферезеїв.

⁶І утік Адоні-безек; і переслідували його, і спіймали його, і відрізали йому великі пальці рук та великі пальці ніг.

⁷І сказав Адоні-безек: сімдесят царів без великих пальців рук та ніг збирали крихти під моїм столом; як я вчинив, так Бог мені воздав. І привели його до Єрусалиму, і він помер там.

⁸І воювали сини Юдині проти Єрусалиму, і взяли його, і вразили його мечем, і спалили місто вогнем.

⁹Потім ходили сини Юдині воювати проти ханаанеїв, що жили на гірній місцевості, на півдні та в низині.

¹⁰І піде Юда на ханаанеїв, що жили в Хевроні (а ім'я Хеврона колись було Кір'ят-арба); і вони побили Шешая, Ахімана та Талмая.

¹¹І звідтіля піде він на жителів Девіру. (А ім'я Девіру колись було Кір'ят-сефер.)

¹²І сказав Халев: той, хто вразить Кір'ят-сефер та візьме його, дам йому у дружину доньку мою Ахсу.

¹³І взяв його Офніель, син Кеназа, молодший брат Халева; і дав йому у дружину доньку свою Ахсу.

¹⁴І сталося, коли вона прийшла до нього, що вона спонукала його просити у батька його поле; і зійшла з ослиці своєї; і сказав їй Халев: що тобі потрібно?

¹⁵І сказала йому: дай мені благословення; бо в землю південну ти мене поселив, дай мені й джерела води. І дав їй Халев верхні джерела та нижні джерела.

¹⁶І вийшли сини Кенея, тестя Мойсеєвого, з міста пальм з синами Юдиними в пустиню Юдину, що на південку Араду; і пішли й оселилися з людьми.

¹⁷І піде Юда з Симеоном, братом своїм, і вони побили ханаанеїв, що жили в Цефаті, і розгромили його. І назвали місто Хорма.

¹⁸І взяв також Юда Газу з межами її, і Ашкелон з межами його, і Екрон з межами його.

¹⁹І був Господь з Юдою; і вигнав жителів гірної місцевості; проте жителів долини не міг вигнати, бо мали вони колісниці залізні.

²⁰І віддали Хевронь Халеву, як промовив Мойсей; і вигнав звідтіля трьох синів Анакових.

²¹А сини Вениамина не вигнали євусеїв, що жили в Єрусалимі; але євусеї поселилися з синами Вениамина в Єрусалимі аж до дня цього.

²²І піде дім Йосифа на Вефіль; і був Господь з ними.

²³І послав дім Йосифа розвідниками на Вефіль. (А ім'я міста колись було Луз.)

²⁴І побачили розвідники чоловіка, що виходив з міста, і сказали йому: укажи нам, прошу, вхід до міста, і ми вчинимо з тобою милосердя.

²⁵І показав їм вхід до міста; і вони вразили місто мечем; проте пустили того чоловіка й усю родину його.

²⁶І пішов той чоловік до землі хіттеїв, і збудував місто, і назвав його ім'я Луз; то ім'я його аж до дня цього.

²⁷І не вигнав Манассія жителів Бет-Шеану й селищ його, ні жителів Таанаху й селищ його, ні жителів Дору й селищ його, ні жителів Іблеаму й селищ його, ні жителів Мегіддо й селищ його; але ханаанеї хотіли жити в землі тій.

²⁸І сталося, коли Ізраїль став сильний, що вони поклали ханаанеїв на панщину, та не повністю вигнали їх.

²⁹І не вигнав Єфрем ханаанеїв, що жили в Гезері; але ханаанеї поселилися в Гезері серед нього.

³⁰Завулон не вигнав жителів Кітрона, ні жителів Нахалола; але ханаанеї поселилися серед нього й стали йому на панщину.

³¹Асир не вигнав жителів Акко, ні жителів Сидона, ні жителів Ахлава, ні жителів Ахзива, ні жителів Хелви, ні жителів Афіка, ні жителів Рехова;

³²але асирейці поселилися серед ханаанеїв, жителів землі; бо не вигнали їх.

³³Нафталі не вигнав жителів Бет-Шемеша, ні жителів Бет-Анату; але поселився серед ханаанеїв, жителів землі; однак жителі Бет-Шемеша та Бет-Анату стали йому на панщину.

³⁴І тіснили аморейці синів Данових у гірну місцевість; бо не дозволили їм сходити в долину.

³⁵Але аморейці хотіли жити на гірі Герес, в Айялоні та в Шаалвімі; проте рука дому Йосифа важилася, так що вони стали на панщину.

³⁶І межа аморейців була від сходження Акравіму, від каменю й далі.