Luke 18

¹І розповів їм притчу про те, що треба завжди молитися й не впадати у відчай;

²сказавши: в одному місті був суддя, який не боявся Бога й не мав поваги до людей.

³А в тому місті була одна вдова, яка постійно приходила до нього, кажучи: учини мені справедливість проти супротивника мого.

⁴І довгий час він не хотів; але потім сказав сам у собі: хоч я не боюся Бога й не маю поваги до людей,

⁵та оскільки ця вдова докучає мені, я дам їй справедливість, щоб вона не приходила більше й не виснажувала мене.

⁶І сказав Господь: почуйте, що говорить суддя неправедний.

⁷Чи ж Бог не зробить справедливості Своїм вибранцям, які день і ніч взивають до Нього, хоч і довготерпить на них?

⁸Говорю вам, що швидко зробить їм справедливість. Але коли приходить Син людський, чи знайде віру на землі?

⁹І сказав притчу деяким, які були переконані в своїй справедливості й мали презирство до інших:

¹⁰Два люди піднялися в храм молитися: один фарисей, а другий мит.

¹¹Фарисей став і молився сам у собі так: Боже! дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, неправедники, прелюбодії, або як цей мит.

¹²Постюся двічі на тиждень, даю десятину зі всього, що набуваю.

¹³А мит, стоячи здалеку, не смів навіть очей піднести на небо, але бив себе в груди, кажучи: Боже! будь милостивий до мене, грішника.

¹⁴Говорю вам, що цей пішов в дім свій виправданим більше, ніж той; бо кожен, хто величає себе, буде смирений, а хто смиряє себе, буде величаний.

¹⁵Приносили до Нього дітей, щоб Він своїми руками благословив їх; коли ж учні це побачили, почали їх турбувати.

¹⁶Але Ісус сказав: дайте дітям приходити до Мене й не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже.

¹⁷Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитина, той не увійде в нього.

¹⁸І запитав Його один начальник, кажучи: Учителю добрий! що маю робити, щоб успадкувати життя вічне?

¹⁹Ісус же сказав йому: чому називаєш Ти Мене добрим? Ніхто не добрий, як тільки один Бог.

²⁰Ти знаєш заповіді: не прелюбодій, не вбивай, не крадій, не давай неправдивого свідчення, шануй батька свого й матір.

²¹Він же сказав: усе те дотримував я з юності моєї.

²²Почувши це, Ісус сказав йому: ще одного Тобі не вистачає: продай все, що маєш, і роздай біднякам, і матимеш скарб на небесах; потім йди за Мною.

²³Він же, почувши те, став дуже сумний, бо був дуже багатий.

²⁴Ісус, побачивши його сум, сказав: як важко багатим увійти в Царство Боже!

²⁵Легше верблюду пройти крізь вічко голки, ніж багатому увійти в Царство Боже.

²⁶І Його слухачі сказали: то хто ж може спастися?

²⁷Він же сказав: що неможливо для людей, можливо для Бога.

²⁸І сказав Петро: ось ми все залишили й пішли за Тобою.

²⁹Він же сказав їм: істинно кажу вам, немає нікого, хто залишив би дім, або дружину, або братів, або батьків, або дітей заради Царства Божого,

³⁰хто б не отримав багато більше в цьому часі й в будущому століттю — життя вічного.

³¹Тоді взяв Ісус дванадцятьох і сказав їм: ось ми йдемо до Єрусалиму, і все, що написано пророками про Сина людського, виконається.

³²Він буде видан язичникам, буде осміяний, буде образжений і буде плюнутий.

³³І коли покарають Його шпицрутами, убють Його; а на третій день воскресне.

³⁴І вони нічого з того не зрозуміли; ці слова були для них прихованими, й вони не розуміли сказаного.

³⁵Коли ж наблизився Він до Єрихона, один сліпий сидів при дорозі й просив милостині.

³⁶Почувши натовп людей, що проходили, запитав, що то буває.

³⁷Йому сказали: Ісус Назарянин проходить.

³⁸Тоді він кричав, кажучи: Ісусе, Сине Давидів! помилуй мене!

³⁹Ті, що йшли попереду, наказували йому мовчати; але він кричав ще голосніше: Сине Давидів! помилуй мене!

⁴⁰Ісус же, зупинившись, наказав привести його до Себе. Коли ж Він наблизився, запитав його:

⁴¹що ти хочеш, щоб Я зробив для тебе? Той сказав: Господи! щоб мені прозріти.

⁴²Ісус сказав йому: прозирай! віра твоя спасла тебе.

⁴³І в тойже час він прозрів і йшов за Ним, славлячи Бога. І весь народ, побачивши те, дав хвалу Богові.