Luke 19

¹Він увійшов і проходив через Єрихон.

²Був там чоловік на ім'я Закхей. Він був головним митником і був багатий.

³Він намагався побачити, хто такий Ісус, але не міг через натовп, бо він був низькорослий.

⁴Він побіг вперед і влізти на сикомор, щоб побачити Його, бо Він мав пройти тим шляхом.

⁵Коли Ісус прийшов на те місце, Він подивився вгору й побачив його, і сказав йому: «Закхей, поспіши й зійди, бо сьогодні Я повинен залишитися в твоєму домі».

⁶Він поспішив, зійшов і радісно прийняв Його.

⁷Коли це побачили, всі почали ропотати, кажучи: «Він зайшов до грішника в гості».

⁸Закхей же став і сказав Господові: «Ось, Господи, половину мого майна я дам бідним, і якщо я в чомусь несправедливо здобув у кого-небудь, то повертаю в чотирикратному розмірі».

⁹Ісус сказав йому: «Сьогодні спасіння прийшло до цього дому, бо й він є сином Авраама.

¹⁰Бо Син Людський прийшов шукати й спасати загублене».

¹¹Коли вони слухали це, Він розповідав далі притчу, тому що Він був близько від Єрусалима, й вони гадали, що Царство Божественне буде відкрито негайно.

¹²Він сказав тому: «Один знатний чоловік поїхав у далеку країну, щоб отримати собі царство і повернутися.

¹³Він покликав десятьох своїх слуг, дав їм десять мин та сказав їм: "Займайтеся торгівлею, поки я повернусь".

¹⁴Але його громадяни ненавиділи його й послали послів услід за ним, кажучи: "Ми не хочемо, щоб цей чоловік царював над нами".

¹⁵І сталося, що коли він повернувся, отримавши царство, то наказав покликати тих слуг, яким він дав гроші, щоб дізнатися, скільки хто здобув торгівлею.

¹⁶Прийшов перший та сказав: "Господи, твоя мина дала дес'ять мин".

¹⁷І сказав йому: "Добре, добрий рабе! Бо ти був вірний у малому, ти матимеш владу над десятьма містами".

¹⁸Прийшов другий та сказав: "Господи, твоя мина дала п'ять мин".

¹⁹Він сказав йому: "А ти будеш над п'ятьма містами".

²⁰Прийшов ще один та сказав: "Господи, ось твоя мина, яку я зберігав, завернену в серветку,

²¹бо я боявся тебе, тому що ти люди суворий. Ти беруш те, чого не клав, і жнеш те, чого не сіяв".

²²Він сказав йому: "З твоїх же слів буду судити тебе, раб лютий! Ти знав, що я люди суворий, беру те, чого не клав, і жну те, чого не сіяв.

²³То чому ж ти не дав мої гроші в банк, щоб я при поверненні мені отримав їх із відсотками?"

²⁴І сказав присутнім: "Візьміть мину в нього й дайте тому, хто має десять мин".

²⁵Вони сказали йому: "Господи, у нього вже є десять мин!"

²⁶"Бо кажу вам: кожному, хто має, буде дано більше; а у того, хто не має, буде взято й те, що він має.

²⁷Але ворогів Моїх, які не хотіли, щоб Я царював над ними, приведіть сюди й вб'їте перед Мною"».

²⁸Сказавши це, Він пішов уперед, піднімаючись до Єрусалима.

²⁹І сталося, коли Він наблизився до Вифсаїди й Вифанії, до гори, яка називається Оливною, послав двох своїх учнів,

³⁰кажучи: «Йдіть у село, яке перед вами, й, коли увійдете туди, знайдете прив'язаного молодого осла, на якому ще ніхто не сідав. Розв'яжіть його й приведіть.

³¹А якщо кто́ спитає вас: "Чому розв'язуєте?", то скажіть йому так: "Господину його потрібен".

³²Посланці пішли й знайшли все так, як Він їм сказав.

³³Коли вони розв'язували молодого осла, господарі його сказали їм: «Чому розв'язуєте осла?»

³⁴Вони сказали: «Господину його потрібен».

³⁵Вони привели його до Ісуса й накинули свої верхні одежі на осла й посадили на них Ісуса.

³⁶Коли Він ішов, люди розстилали свої верхні одежі на дорозі.

³⁷Коли Він вже наближався до спуску гори Оливної, вся множина учнів почала радітися й хвалити Бога голосом могутнім за всі могутні діла, які вони бачили,

³⁸кажучи: «Благословен Цар, що приходить в ім'я Господнього! Мир на небі й слава на висоті!»

³⁹І деякі з фарисеїв із натовпу сказали Йому: «Учителю, докори Твоїм учням!»

⁴⁰Він відповів їм: «Кажу вам: якби вони замовкли, то камені кричали б».

⁴¹Коли Він наблизився, то, побачивши місто, зажурився над ним,

⁴²кажучи: «О, якби й ти знав у цей день те, що служить твоєму миру! Але нині це сховано від очей твоїх.

⁴³Бо приходять на тебе дні, коли твої вороги обкладуть тебе валом, оточать тебе й стиснуть тебе з усіх боків,

⁴⁴і розбивуть тебе та дітей твоїх у тобі на землю, і не залишать у тобі каменю на камені, бо ти не пізнав часу твого навідування».

⁴⁵Він увійшов до храму й почав виганяти тих, які продавали й купували в ньому,

⁴⁶кажучи їм: «Написано: "Дім Мій – дім молитви", а ви зробили його вертепом розбійників!»

⁴⁷Він щоденно навчав у храмі, але первосвящики й книжники та старші народу шукали Його загубити,

⁴⁸але не могли знайти, що б зробити, бо весь народ висів на Його словах.