Luke 5

¹І сталося, що коли народ тиснувся до Нього, щоб почути слово Божого, Він стояв біля озера, яке звалось Генісарет;

²І побачив два човни при краї води, але рибалки вийшли з них і мили сітки.

³І сів у один з човнів, що належав Симону, і просив його відійти трохи від землі. І сідши, навчав народ з човна.

⁴І коли закінчив говорити, сказав Симону: Відійди в глибину і спусти сітки ваші на лов.

⁵І Симон, відповівши, сказав: Учителю, ми трудилися всю ніч і нічого не піймали; але за Твоїм словом спущу сітки.

⁶І коли вони це зробили, зловили таку велику кількість риби, що сітки їхні почали рватися;

⁷І зробили знаки своїм товаришам у другому човні, щоб прийшли на допомогу. І прийшли, і обидва човни наповнилися так, що почали тонути.

⁸І Симон Петро, побачивши це, впав до ніг Ісуса, говорячи: Відійди від мене, Господи, бо я людина грішна.

⁹Бо жах охопив його і всіх, хто був з ним, через множество риби, яку вони піймали;

¹⁰Так само і Якова та Іоанна, синів Зеведеєвих, які працювали з Симоном. І сказав Ісус Симону: Не бійся; відтепер ти будеш ловити людей.

¹¹І коли вони привели човни на землю, вони покинули все й пішли за Ним.

¹²І сталося, що коли Він був в одному з міст, то ось там був прокажений; побачивши ж Ісуса, він упав на обличчя й молив Його, говорячи: Господи, якщо Ти хочеш, Ти можеш мене очистити.

¹³І простягнув руку, торкнувся його й сказав: Хочу, будь чистий. І негайно проказа відійшла від нього.

¹⁴І наказав йому: Нікому не говори, але піди, покажись священикові й принеси жертву за своє очищення, як велів Мойсей, на свідчення їм.

¹⁵Але слава про Нього розповсюджувалася все більше; і багато народу збиралось, щоб слухати Його й бути исцеленими від своїх недуг.

¹⁶А Він часто ходив у пусте місце і молився.

¹⁷І сталося в один з днів, що Він навчав; а фарисеї та учителі закону сиділи там, які прийшли з кожного селища Галилеї, Юдеї і Єрусалиму; і сила Господня була з Ним, щоб исцеляти.

¹⁸І ось люди несли на ліжку людину, що була паралізована, і намагалися внести її до Нього й покласти перед Ним.

¹⁹І не знайшовши, де б внести її через натовп, піднялися на дах дому й через черепицю спустили її з ліжком у середину перед Ісуса.

²⁰І бачачи їхню віру, сказав: Людино, прощаються тобі гріхи твої.

²¹І книжники та фарисеї почали міркувати, говорячи: Хто це, що говорить богохульства? Хто може прощати гріхи, як тільки Бог?

²²І Ісус, відаючи їхні думки, відповів їм, говорячи: О чому ви міркуєте у серцях своїх?

²³Що легше сказати: прощаються тобі гріхи твої, чи сказати: встань і ходи?

²⁴Але щоб ви знали, що Син Людський має на землі владу прощати гріхи, (сказав паралізованому,) кажу тобі: встань, візьми ліжко своє й іди в дім свій.

²⁵І негайно встав перед ними, взяв ліжко, на якому лежав, і пішов у дім свій, прославляючи Бога.

²⁶І подив охопив усіх, і вони прославляли Бога і були наповнені страхом, говорячи: Ми бачили дивні речі сьогодні.

²⁷І після цього вийшов і побачив мития, імені Левія, сидячого при митниці, й сказав йому: Йди за Мною.

²⁸І він, покинувши все, встав і пішов за Ним.

²⁹І Левій зробив велике торжество для Нього у своєму домі; і велика кількість миттів та інших сиділи за столом з ними.

³⁰І фарисеї та книжники їхні нарікали на учнів Його, говорячи: Чому ви їдите та п'єте з миттями та грішниками?

³¹І Ісус, відповівши, сказав їм: Здорові не мають потреби в лікарі, але хворі.

³²Я прийшов не покликати справедливих, але грішників на покаяння.

³³А вони сказали Йому: Учні Іоанні часто постять і молять, так само й учні фарисейські, а Твої їдять і п'ють.

³⁴І сказав їм Ісус: Чи можете ви змусити друзів нареченого постити, поки він з ними?

³⁵Але прийдуть дні, коли буде взятий від них наречений, тоді й поститимуть у ті дні.

³⁶І сказав їм притчею: Ніхто не пришиває шматка від нової ризи до старої ризи; інакше розтримає нову й шматок від нової не підійде до старої.

³⁷І ніхто не вливає молодого вина в старі мішки; інакше молоде вино розірве мішки, і вино розіллється, й мішки загинуть.

³⁸Але молоде вино треба вливати в нові мішки.

³⁹І ніхто, попивши старого вина, не бажає молодого; бо каже: старе краще.