Mark 11

¹І коли наблизилися до Єрусалиму, до Вифаґе та Вифанії, при Горі Олив, послав Він двох зі своїх учнів,

²і сказав їм: «Піддіться в село, що проти вас, і негайно входячи в нього, знайдете ослятко прив'язане, на якому ніхто з людей не сидів; розв'яжіть його та приведіть його сюди».

³І якщо хто скаже вам: «Чому ви це робите?» - скажіть, що Господь має потребу в ньому, і негайно пошле його сюди».

⁴І вони пішли, і знайшли ослятко прив'язане біля дверей зовні, на розпутті, і розв'язали його.

⁵І деякі з тих, що там стояли, сказали їм: «Що ви робите, розв'язуючи ослятко?»

⁶І вони сказали їм те, що наказав Ісус, і вони дозволили їм.

⁷І привели ослятко до Ісуса, і кинули на нього свої одежі, і Він сів на нього.

⁸І багато людей розстилали свої одежі на дорозі, а інші різали гілля з дерев і розстилали на дорозі.

⁹І ті, що йшли попереду, та ті, що йшли позаду, кричали: «Осанна! Благословен Той, що йде в ім'я Господнім!

¹⁰Благословено царство батька нашого Давида, що йде в ім'я Господнім! Осанна в вишніх!»

¹¹І Ісус увійшов до Єрусалиму та до храму, і, оглянувши все, оскільки була вже година вечірня, вийшов до Вифанії з дванадцятьма.

¹²І на наступний день, коли вийшли з Вифанії, Він голодував.

¹³І, побачивши здалеку смоковницю, що мала листя, підійшов до неї, сподіваючись, чи знайде на ній щось; підійшовши до неї, не знайшов нічого, окрім листя, бо не був час смокв.

¹⁴І Ісус, відповівши, сказав їй: «Ніхто більше ніколи від тебе плоду не з'їсть»; і учні Його чули.

¹⁵І прийшли до Єрусалиму, і Ісус, увійшовши в храм, почав вигонити тих, що продавали та купували в храмі, і опрокинув столи мінялів грошей та стільці тих, що продавали голубів.

¹⁶І не дозволяв, щоб хто носив посуд через храм.

¹⁷І навчав їх, кажучи: «Чи не написано, що мій дім буде названий домом молитви для всіх народів? А ви зробили його вертепом розбійників».

¹⁸І книжники та первосвященики почули й шукали, як його загубити, бо боялися Його, оскільки вся юрба дивувалась Його вченню.

¹⁹І коли настав вечір, Він вийшов із міста.

²⁰І рано, проходячи мимо, побачили смоковницю засохлою від коренів.

²¹І Петро, згадавши, сказав Йому: «Учителю! Се, смоковниця, яку Ти прокляв, засохла».

²²І Ісус, відповівши, сказав їм: «Мійте віру в Бога;

²³бо, істинно кажу вам, хто скаже горі сій: піднімись і кинься в море, і не вагатиметься в серці своєму, але вірити матиме, що те, що говорить, збудеться, то буде йому.

²⁴Тому кажу вам: усе, що вам потрібно в молитві, вірте, що отримаєте, і буде вам.

²⁵І коли стоятимете в молитві, якщо що маєте проти кого, прощайте, щоб і Отець ваш, що в небесах, простив вам гріхи ваші.

²⁶А якщо ви не прощаєте, то й Отець ваш, що в небесах, не простить гріхів ваших».

²⁷І прийшли знову до Єрусалиму, і, коли Він ходив у храмі, прийшли до Нього первосвященики, книжники та старійшини.

²⁸І сказали Йому: «Якою владою Ти робиш це? і хто дав Тобі цю владу, щоб робити це?»

²⁹І Ісус, відповівши, сказав їм: «Запитаю вас і я одним словом, і відповідьте мені, то й скажу вам, якою владою робити це.

³⁰Хрещення Іоанове - з небес воно було, чи від людей? Відповідьте мені».

³¹І вони міркували в собі, кажучи: «Якщо скажемо: з небес, то скаже: чому ж не вірили йому?

³²Але якщо скажемо: від людей», - боялися народу, бо всі вважали Іоанна істинно пророком.

³³І, відповідавши, сказали Ісусові: «Не знаємо»; і Ісус, відповівши, сказав їм: «І я не скажу вам, якою владою робити це».