Mark 14

¹Було вже два дні до свята Пасхи та нечисленого хліба, і первосвященики та書писці шукали, як би їм схопити Його хитрістю та вбити Його.

²Бо говорили: «Не під час свята, щоб не сталося заколоту людей».

³І коли Він був у Вифанії, у домі Симона прокажених, і сидів при столі, прийшла жінка з алебастровим судином благовонного миру чистого нарду, дуже коштовного, і розбила судину, і вилила миро Йому на голову.

⁴Але були деякі, які обурилися в собі, говорячи: «На що сталося цьому марному витраченню миру?

⁵Бо цей мир міг би бути проданий більше ніж за триста динаріїв і роздано бідним». І ворчали на неї.

⁶А Ісус сказав: «Дайте їй спокій. На що утисняєте її? Добру справу вчинила вона для Мене.

⁷Бо бідних завжди маєте з собою, і коли хочете, можете творити їм добро; але Мене не завжди матимете.

⁸Вона зробила, що могла. Тіло Моє помастила вона наперед для поховання.

⁹Істинно кажу вам: де б не проповідувалось Євангеліє це по всьому світові, розповідатиметься й про те, що вчинила ця жінка, на спомин про неї».

¹⁰І Юда Іскаріот, один з дванадцятьох, пішов до первосвященників, щоб видати Його їм.

¹¹Вони, почувши те, раділи й обіцяли дати йому срібло. І шукав він, як би зручно видати Його.

¹²І першого дня нечисленого хліба, коли колили Пасху, учні Його говорять до Нього: «Де хочеш Ти, щоб ми пішли й приготували Тобі Пасху?»

¹³І посилає двох зі Своїх учнів та каже їм: «Піддіть у місто, і зустрінете людину, яка несе глечик води; йдіть за нею.

¹⁴І куди б вона ні входила, скажіть господареві дому: „Учитель питає: де моя світлиця, де я буду святкувати Пасху з учнями Своїми?"

¹⁵І він покаже вам горішню світлицю велику, обставлену й готову; там приготуйте нам».

¹⁶І пішли учні його, й прийшли у місто, й знайшли, як казав їм, й приготували Пасху.

¹⁷І коли став вечір, прийшов Він з дванадцятьома.

¹⁸І як вони сиділи й їли, сказав Ісус: «Істинно кажу вам: один з вас, який їсть зі Мною, видасть Мене».

¹⁹І почали скорботіти й говорити Йому один за одним: «Чи не я?» І інший: «Чи не я?»

²⁰Він же сказав їм: «Один з дванадцятьох, той, що мочить зі Мною в миску.

²¹Син Людський йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, яким Син Людський видається! Краще було б для того чоловіка, якби він не народився».

²²І як вони їли, узяв Ісус хліб, і, благословивши, розломив та дав їм, говорячи: «Беріть, їжте; це тіло Моє».

²³І взяв чашу, подякувавши, дав їм, і пили з неї всі.

²⁴І сказав їм: «Це кров Моя Нового Завіту, яка за багатьох пролівається.

²⁵Істинно кажу вам: не буду вже пити від плоду виноградного до того дня, коли пити його буду новим у Царстві Божому».

²⁶І, заспівавши гімн, вийшли на гору Оливну.

²⁷І сказав їм Ісус: «Всі ви спотикатиметесь про Мене цієї ночі; бо написано: „Поражу Пастиря, і овці розсіяться".

²⁸Але по тому, як я воскресну, піду перед вами в Галилею».

²⁹Петро ж сказав Йому: «Якщо всі й спотикатимуться, але я не спотикнуся».

³⁰І сказав йому Ісус: «Істинно кажу тобі: ти сьогодні, в цю ніч, перш ніж петух кукуріче двічі, тричі заречешся Мене».

³¹Але він наполегливіше говорив: «Якщо й потрібно мені з Тобою умерти, не заречуся Тебе». Те ж саме говорили й всі.

³²І приходять на місце, що звалось Гефсиманія; і каже учням Своїм: «Сідьте тут, поки я молюся».

³³І взяв з собою Петра, Якова й Іоанна, й почав страждати й скорбіти.

³⁴І говорить їм: «Душа Моя смертельно сумує; залишайтесь тут та бджаніть».

³⁵І, піти трохи вперед, падав на землю й молився, щоб, якби було можливо, миновала Його та година.

³⁶І говорив: «Авва, Отче! Тобі все можливо; відстань від Мене чашу цю; проте не що Я хочу, але що Ти».

³⁷І прийшов, знайшов їх сплячими, й говорить Петрові: «Симоне! Ти спиш? Не міг однієї години бджанити?

³⁸Бджаніть та молітеся, щоб не вийти у спокусу; дух бо охотний, але плоть слаба».

³⁹І знову пішов і молився, кажучи те ж слово.

⁴⁰І вернувся, знайшов їх знову сплячими, бо очі їх були дуже важкі, й не знали, що відповісти Йому.

⁴¹І прийшов втретє й говорить їм: «Спіть ще й відпочивайте; досить! Прийшла година; ось Син Людський видається в руки грішників.

⁴²Встаньте, ходімо; ось той, що видає Мене, близько».

⁴³І негайно, коли ще говорив, прийшов Юда, один з дванадцятьох, і з ним натовп з мечами й палицями від первосвященників,書писців та старійшин.

⁴⁴А той, що видавав Його, дав їм знак, говорячи: «Того, кого я поцілую, той і є; схопіть Його й ведіть безпечно».

⁴⁵І, прийшовши, негайно підійшов до Нього й говорить: «Рабі! Рабі!» та поцілував Його.

⁴⁶І вони поклали на Нього руки й схопили Його.

⁴⁷Один же з тих, що стояли близько, обнажив меч, та й вдарив раба первосвященника й відсік йому вухо.

⁴⁸І мовив до них Ісус: «Ви вийшли, мов на розбійника, з мечами й палицями, щоб схопити Мене?

⁴⁹Щодня я був у вас у храмі й учив, й не схопили Мене; але це сталося, щоб сповнилися Писання».

⁵⁰І всі Його покинули й втекли.

⁵¹І молодик один ішов за Ним, обгорнутий полотном на голому тілі; і молоді люди схопили його.

⁵²Але він, кинувши полотно, голий утік від них.

⁵³І повели Ісуса до першосвященика; і зібралися всі первосвященики й старійшини й書писці.

⁵⁴І Петро здалеку слідував за Ним аж до двору першосвященика; і сидів з офіцерами й грівся при вогні.

⁵⁵А первосвященики й весь синедріон шукали свідоцтва проти Ісуса, щоб засудити Його на смерть, й не знаходили.

⁵⁶Бо багато давали неправдиве свідоцтво проти Нього, та свідоцтво їхнє не погоджувалося.

⁵⁷І деякі встали й дали неправдиве свідоцтво проти Нього, говорячи:

⁵⁸«Ми чули, як Він говорив: „Я розбурю храм цей, зроблений руками, та в три дні збудую інший, не зроблений руками"».

⁵⁹І й те їхнє свідоцтво не погоджувалося.

⁶⁰І встав першосвященик посередині та запитав Ісуса, говорячи: «Ти нічого не відповідаєш? Що це вони свідчать проти Тебе?»

⁶¹Але Він мовчав та не відповідав нічого. Знову першосвященик запитав Його: «Ти Христос, Син Благословенного?»

⁶²Ісус сказав: «Я ЄСТЬ; і побачите Сина Людського, сидящого по правиці Сили й приходящого з хмарами небесними».

⁶³І розодрав першосвященик одежду свою та говорить: «На що нам ще свідків?

⁶⁴Ви чули богохульство! Що вам здається?» І всі засудили Його, що гідний смерті.

⁶⁵І деякі почали плювати на Нього та закривати Йому обличчя й бити кулаками, говорячи до Нього: «Пророцтвуй!» І слуги били Його по обличчю.

⁶⁶І коли Петро був унизу у дворі, прийшла одна з дівок першосвященика.

⁶⁷І, побачивши Петра, що грівся, вона подивилася на нього та говорить: «І ти був з Назарянином Ісусом!»

⁶⁸Але він заперечив, говорячи: «Не знаю та не розумію, що ти говориш». І вийшов на крильцо, й петух кукуріч.

⁶⁹І служниця, побачивши його, почала знову говорити тим, що стояли близько: «Він один з них».

⁷⁰Але він знову заперечив. І опісля, через короткий час, тим, що стояли близько, сказали до Петра: «Справді, ти один з них; бо й галилеянин, та й промова твоя того ж роду».

⁷¹Але він почав проклинати та клястися: «Не знаю цієї людини, про яку ви говорите!»

⁷²І петух кукуріч вдруге. І спомнив Петро слово, як казав йому Ісус: «Перш ніж петух кукуріче двічі, тричі заречешся Мене». І, розмисливши, він плакав.