Matthew 14

¹У той час тетрарх Ірод почув звістку про Ісуса,

²і сказав слугам своїм: це Іван Хреститель; він воскрес з мертвих, і тому в ньому діють ці чудодійні сили.

³Тому що Ірод схопив Івана, й приковав його, і кинув в тюрмуради Іродіади, дружини брата свого Филипа.

⁴Бо Іван сказав йому: не годиться тобі мати її.

⁵І хоч він хотів його вбити, але боявся народу, бо вважав його за пророка.

⁶Але коли святкувалось день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала серед гостей, і сподобалась Іроду.

⁷Тому він поклявся дати їй все, що вона запросить.

⁸А вона, навіяна матір'ю своєю, каже: дай мені тут на блюді голову Івана Хрестителя.

⁹І цар засумував; але ради клятви й тих, що сиділи з ним при столі, наказав дати їй;

¹⁰і послав, і відсік голову Іванові в тюрмі.

¹¹І голова його була принесена на блюді й дана дівчині; а вона принесла її матері своїй.

¹²І учні його прийшли, й взяли тіло його, й поховали його; потім прийшли й розповіли Ісусові.

¹³І коли почув про це Ісус, відплив звідти в човні на пустельне місце один; і коли почули про те народи, пішли за ним пішки з міст.

¹⁴І вийшов Він, і побачив велику юрбу, і мав на них жаль, і исцілив хворих їх.

¹⁵Коли ж настав вечір, учні Його прийшли до Нього й сказали: місце пустельне, а час вже пізний; відпусти народи, щоб вони пішли в села й купили собі їжу.

¹⁶Але Ісус сказав їм: вони не потребують іти; дайте їм ви їсти.

¹⁷Вони ж говорять Йому: у нас тут тільки п'ять хлібів і два рибки.

¹⁸І Він сказав: принесіть мені їх сюди.

¹⁹І наказав народам сісти на траву; і взяв п'ять хлібів і два рибки, і, дивлячись на небо, благословив, і переламав, і дав хліби учням, а учні народам.

²⁰І все їли й насичилися; і зібрали залишки переламаних кусків дванадцять кошиків повних.

²¹А тих, що їли, було близько п'яти тисяч людей, крім жінок і дітей.

²²І негайно змусив учнів своїх увійти в човен і плисти перед Ним на той бік, доки Він не відпустить народи.

²³І відпустивши народи, взійшов на гору один помолитися; коли ж настав вечір, був там один.

²⁴А човен тоді був уже на середині моря, стривожений хвилями; бо вітер був супротивний.

²⁵А в четвертій варті ночі прийшов до них, ходячи по морю.

²⁶І учні, побачивши Його, що ходить по морю, переполохалися й сказали: це привид! І від страху кричали.

²⁷Але негайно говорив до них Ісус, кажучи: будьте без страху; це я; не бійтеся.

²⁸І Петро відповів Йому й сказав: Господи! якщо це ти, то накажи мені прийти до Тебе по воді.

²⁹І Він сказав: іди. І, вийшовши з човна, Петро ходив по воді, щоб прийти до Ісуса.

³⁰Але, побачивши вітер сильний, злякався; і, починаючи потопати, кричав, кажучи: Господи! спаси мене!

³¹І негайно Ісус простягнув руку, й схопив його, й говорить до нього: маловірний! навіщо ти засумнівався?

³²І коли вони увійшли в човен, вітер стих.

³³І тоді, що були в човні, припали до Нього, кажучи: справді Ти Син Божий.

³⁴І переплисши, прийшли в землю Геннисаретську.

³⁵І коли пізнали Його люди того місця, послали в весь край той близько і принесли до Нього всіх хворих;

³⁶і благали Його, щоб хоч край одежі Його торкнулися; і скільки торкнулися, всі здоровіли.