Matthew 21

¹І коли наблизилися до Єрусалиму й прийшли до Вифсаїди, до гори Олив, тоді Ісус послав двох учнів,

²говорячи їм: Йдіть у село, що проти вас, і одразу знайдете ослицю прив'язану й жеребя при ній; розв'яжіть їх і приведіть до Мене.

³І якщо хто вам щось скаже, скажіть, що Господь їх потребує; і одразу він їх пошле.

⁴А все це сталось, щоб збулося слово, промовлене через пророка:

⁵Скажіть дочці Сіону: Ось Цар твій грядає до тебе, тихий і сидячи на ослиці, й на жеребяті, синові навіюченої.

⁶Учні пішли й учинили так, як велів їм Ісус,

⁷привели ослицю й жеребя, поклали на них свої одежі, і Він сів на них.

⁸І більшість натовпу постелили свої одежі на дорозі, інші ж обривали гілля з дерев і постилали його на дорозі.

⁹І натовпи, що йшли перед Ним і позаду, кричали: Осанна Синові Давидову! Благословен Той, Хто грядає в імені Господнім! Осанна на висотах!

¹⁰І коли Він увійшов у Єрусалим, весь град став у хвилюванні, говорячи: Хто це?

¹¹А натовпи говорили: Це пророк Ісус з Назарета Галілейського.

¹²І Ісус увійшов у храм Божий й виганяв усіх тих, які продавали й купували в храмі, і перекинув столи мінялів та крісла тих, які продавали голубів;

¹³і сказав їм: Написано: Дім Мій буде названий домом молитви; а ви робите його вертепом розбійників.

¹⁴І сліпі й кульгаві прийшли до Нього в храмі, і Він їх уцілив.

¹⁵Але коли архієреї й книжники побачили дива, які Він учинив, і дітей, що кричали в храмі й говорили: Осанна Синові Давидову, то вони розгнівалися,

¹⁶і сказали Йому: Чуєш ли, що вони говорять? І Ісус сказав їм: Так; невже ви ніколи не читали: З уст малих дітей і немовлят Ти приготував хвалу?

¹⁷І Він залишив їх, і вийшов з міста до Вифанії, і ночував там.

¹⁸А ранком, повертаючись у місто, Він відчув голод.

¹⁹І побачивши смоквину при дорозі, підійшов до неї й не знайшов на ній нічого, крім одного листя; і сказав їй: Ніколи з тебе плід не виросте більше на віки. І одразу смоквина засохла.

²⁰І коли учні це побачили, дивувалися, говорячи: Як одразу засохла смоквина?

²¹Ісус ж, відповідаючи, сказав їм: Амінь говорю вам: якщо матимете віру й не сумніватиметеся, то не тільки зробите, що зроблено смоквині, але й коли скажете горі цій: Піднімись і кинься в море, то буде.

²²І все, що проситимете в молитві, вірно, отримаєте.

²³І коли Він прийшов у храм, до Нього наблизилися архієреї й старійшини народу, коли Він учив, і сказали: Якою владою Ти це чиниш? і хто дав Тобі цю владу?

²⁴Ісус, відповідаючи, сказав їм: Запитаю й Я вас про одне; якщо скажете Мені, то й Я скажу вам, якою владою це чиню.

²⁵Хрещення Йоаннове звідки було? З неба чи від людей? І вони міркували в собі, говорячи: Якщо скажемо: З неба, то скаже нам: Чому ж тоді йому не повірили?

²⁶Якщо ж скажемо: Від людей, то боїмося натовпу; бо все люди вважають Йоанна пророком.

²⁷І, відповідаючи Ісусові, сказали: Не знаємо. І Він також сказав їм: Й Я не скажу вам, якою владою це чиню.

²⁸А що гадаєте? Один чоловік мав двох синів; і підійшовши до першого, сказав: Сину, пійди, працюй сьогодні в виноградниці.

²⁹Той, відповідаючи, сказав: Не піду; але потім, розкаявшись, пішов.

³⁰І підійшовши до другого, сказав те саме. Той, відповідаючи, сказав: Піду, пане; та не пішов.

³¹Хто з двох учинив волю батька? Говорять: Перший. Ісус каже їм: Амінь говорю вам: митники й гріховниці йдуть перед вами в Царство Боже.

³²Бо прийшов до вас Йоанн шляхом справедливості, і ви йому не повірили; а митники й гріховниці йому повірили; ви ж, побачивши то, не розкаялись потім, щоб повірити йому.

³³Слухайте іншу притчу: Був один господар, який насадив виноградник, обнес його огорожею, вирив у ньому виноградний поріс, побудував вежу, здав його винороблям і поїхав в чужину.

³⁴І коли наблизилось время плодів, послав він своїх рабів до виноробів, щоб отримати плоди його.

³⁵І виноролби, схопивши його рабів, одного побили, іншого вбили, третього закидали камінням.

³⁶Знову послав він інших рабів більше перших; і вони учинили їм так само.

³⁷Потім послав до них сина свого, говорячи: Устояться перед сином Моїм.

³⁸А виноролби, побачивши сина, сказали між собою: Це спадкоємець; піднімемось, вбємо його й оволодіємо його спадщиною.

³⁹І, схопивши його, вивели з виноградника й вбили.

⁴⁰Коли ж прийде господар виноградника, що він учинить тим винороблям?

⁴¹Говорять Йому: Злих людей він зле знищить, а виноградник здасть іншим винороблям, які будуть давати йому плоди в їх час.

⁴²Ісус каже їм: Ніколи ви не читали в Письмах: Камінь, який відкинули будівники, той став головним каменем у кутку; це від Господа, і це чудово в очах наших?

⁴³Тому говорю вам: Царство Боже буде взято у вас і буде дано народові, що приносить плоди його.

⁴⁴І той, хто впаде на цей камінь, розіб'ється; а на кого він впаде, того розмелює на пил.

⁴⁵І коли архієреї й фарисеї почули його притчі, то зрозуміли, що про них говорить.

⁴⁶І, шукаючи схопити Його, вони побоялись натовпу, бо його вважали за пророка.