Matthew 22

¹І Ісус, знову розповідаючи їм притчі, промовив:

²Царство небесне подібне царю, який справив бенкет нагоді одруження сина свого,

³І послав слуг своїх запросити гостей на бенкет: а вони не хотіли прийти.

⁴Знову послав інших слуг, наказуючи сказати гостям: ось, я приготував бенкет мій: волів мої і тучних звірів заколено, і все готово: прийдіть на бенкет.

⁵Та вони не звернули уваги і пішли, один на своє поле, а другий до своєї торгівлі:

⁶А решта, схопивши слуг його, знущалися над ними й убили їх.

⁷Цар же розгнівався, послав військо своє, позбавив життя убивців тих і спалив місто їхнє вогнем.

⁸Тоді промовив до слуг своїх: бенкет готов, та гості не були гідні.

⁹Йдіть на розпутя й зберіть на бенкет нареченої всіх, кого знайдете.

¹⁰І вийшли слуги ті на дороги й зібрали всіх, кого знайшли, й злих, й добрих: і наповнився бенкет гостями.

¹¹А цар, увійшовши подивитися на гостей, побачив там людину, одягнену не в весільну одежу,

¹²І промовив до неї: друже, як ти увійшов сюди без весільної одежи? А той замовк.

¹³Тоді цар сказав слугам: звяжіть йому руки й ноги й виведіть його у темряву зовнішню; там буде плач та скрегіт зубів.

¹⁴Бо багато покликаних, та мало обраних.

¹⁵Тоді фарисеї пішли й становили раду, як би вловити Його в слові.

¹⁶І послали до Нього учнів своїх з іродіанами, казавши: Вчителю, знаємо, що Ти істинний і дорогою Божою в правді навчаєш, і нікого не буваєш, бо не дивишся на особу людей:

¹⁷Скажи нам, як Тобі здається: чи дозволено платити податок Цезарю, чи ні?

¹⁸А Ісус, пізнавши лукавство їхнє, промовив: що ви мене спокушаєте, лицеміри?

¹⁹Покажіть мені монету податкову. А вони поднесли Йому динарій.

²⁰І промовив до них: чий це зображення та надпис?

²¹Кажуть Йому: Цезарів. Тоді промовив до них: то дайте ж Цезареві, що Цезареве, а Богові, що Боже.

²²І, почувши це, вони дивували його й пішли від Нього.

²³У той день прийшли до Нього саддукеї, які говорять, що воскресіння немає; і запитали Його,

²⁴Кажучи: Вчителю, Мойсей сказав: коли хто помре без дітей, то брат його візьме дружину його й дасть потомство братові своєму;

²⁵А у нас було сім братів; і перший, одружившись, помер; і, не маючи потомства, залишив дружину свою брату:

²⁶Подібно й другий, й третій, аж до сьомого.

²⁷Після всіх померла й жінка.

²⁸То при воскресінні якого з семи буде вона дружиною? адже всі мали її.

²⁹А Ісус, відповідаючи, промовив до них: ви помиляєтесь, не розуміючи Писання й сили Божої.

³⁰Бо при воскресінні ані одружуються, ані видають заміж, але є як ангели Божі на небі.

³¹А про воскресіння мертвих чи не читали ви, що сказав вам Бог, кажучи:

³²Я Бог Авраама, й Бог Ісака, й Бог Якова? Бог не мертвих, а живих Бог.

³³І, почувши це, народ дивував його науці Його.

³⁴А фарисеї, почувши, що Він замовчив саддукеїв, зібралися разом;

³⁵І один з них, учитель закону, поставив Йому запитання, спокушаючи Його:

³⁶Вчителю, яка найбільша заповідь у законі?

³⁷Ісус промовив до нього: люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумом твоїм.

³⁸Сия є першая й найбільша заповідь.

³⁹Друга ж подібна їй: люби ближнього твого, як самого себе.

⁴⁰На цих двох заповідях висить весь закон й пророки.

⁴¹А фарисеї, зібравшись разом, Ісус запитав їх,

⁴²Кажучи: що ви думаєте про Христа? чиї Він син? Кажуть Йому: Давидів.

⁴³Промовив до них: то як Давид Духом називає Його Господом, кажучи:

⁴⁴Господь сказав Господеві моєму: сидь по правицю Мою, доки покладу вороги Твої у підніжок ногам Твоїм?

⁴⁵Якщо ж Давид називає Його Господом, то як Він син йому?

⁴⁶І ніхто не міг Йому відповісти ні слова; і з того дня ніхто не смілився запитувати Його більше.