Matthew 22

¹Ісус знову почав говорити до них притчами, кажучи:

²"Царство Небесне подібне царю, який влаштував весільний бенкет для свого сина,

³і послав своїх рабів покликати запрошених на весільний бенкет; але вони не хотіли прийти.

⁴Знову послав він інших рабів, кажучи: 'Скажіть запрошеним: "Ось мій обід я приготував. Мої волики та откормлені худоби забиті, і все готово. Прийдіть на весільний бенкет!"'

⁵Але вони не зважили на те й пішли: один на своє поле, інший до своєї торгівлі,

⁶а решта схопили його рабів, знущалися над ними й вбили їх.

⁷Почувши про це, цар розгнівався, послав своє військо, погубив тих убивць і спалив їхнє місто.

⁸Тоді він сказав своїм рабам: 'Весілля готово, але запрошені не були гідні.

⁹Піддіть отже на розпутття доріг та запросіть на весільний бенкет всіх, кого знайдете.'

¹⁰Ті раби вийшли на дороги й зібрали всіх, кого знайшли, як злих, так і добрих. І весільний стіл був повний гостей.

¹¹Коли цар увійшов глянути на гостей, він побачив там людину, одягнену не в весільний одіж,

¹²і сказав йому: 'Друже, як ти увійшов сюди, не маючи весільної одежі?' Той замовк.

¹³Тоді цар сказав рабам: 'Зв'яжіть йому руки й ноги, візьміть його й киньте у зовнішню темряву; там буде плач і скрегіт зубів.'

¹⁴Бо багато покликаних, та мало вибраних."

¹⁵Тоді фарисеї пішли й дорадилися, як його в розмові піймати.

¹⁶І послали до нього своїх учнів разом з иродіанами, кажучи: "Учителю, ми знаємо, що ти чесний і вчиш дорозі Божій по правді, і не дбаєш про чию-небудь особу,

¹⁷скажи нам: як тобі здається? Чи дозволено платити подать кесареві, чи ні?"

¹⁸Але Ісус, знаючи їхню лукавість, сказав: "Що ви мене спитуєте, лицеміри?

¹⁹Покажіть мені грошик подані." Вони принесли йому динарій.

²⁰І він запитав їх: "Чия це подоба й напис?"

²¹Вони сказали йому: "Кесареві." Тоді він сказав їм: "Отже, віддайте кесареві те, що належить кесареві, а Богові те, що належить Богові."

²²Почувши це, вони дивувалися й, залишивши його, пішли.

²³У той день до нього підійшли саддукеї, котрі кажуть, що воскресіння немає, і запитали його,

²⁴кажучи: "Учителю, Мойсей сказав: 'Коли хто умре, не маючи дітей, то брат його повинен взяти його дружину й дати нащадків своєму братові.'

²⁵Було ж у нас сім братів. Перший одружився й умер, не маючи дітей, залишив дружину своєму братові.

²⁶Так само й другий, і третій, аж до сьомого.

²⁷Після всіх умерла й жінка.

²⁸Отже, при воскресінні, чиєю дружиною вона буде з семи? Бо всі мали її."

²⁹Ісус відповів їм: "Ви помиляєтеся, не знаючи Писань ні сили Божої.

³⁰Бо при воскресінні ні одружуються, ні виходять заміж, але подібні до ангелів Божих на небі.

³¹А про воскресіння мертвих, чи не читали ви того, що вам говорив Бог, кажучи:

³²'Я Бог Авраама, і Бог Ісака, і Бог Якова'? Бог не є Бог мертвих, але живих."

³³Почувши це, народ дивувався його вченню.

³⁴Фарисеї ж, почувши, що він привів саддукеїв до мовчання, зібралися разом.

³⁵І один з них, законник, запитав його для спокуси:

³⁶"Учителю, яка найбільша заповідь у законі?"

³⁷Ісус сказав йому: "'Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумом твоїм.'

³⁸Це найбільша й перша заповідь.

³⁹Друга ж подібна їй: 'Люби ближнього твого, як самого себе.'

⁴⁰На цих двох заповідях залежить весь закон і пророки."

⁴¹Коли ж фарисеї були зібрані разом, Ісус запитав їх,

⁴²кажучи: "Що ви думаєте про Христа? Чий він син?" Вони сказали йому: "Давидів."

⁴³Він сказав їм: "Як же тоді Давид Духом називає його Господом, кажучи:

⁴⁴'Сказав Господь Господеві моєму: сідай по десниці моїй, доки не зложу ворогів твоїх у підніжжя ног твоїх'?

⁴⁵Коли ж Давид називає його Господом, то як він йому син?"

⁴⁶І ніхто не міг відповісти йому ні слова; і ніхто від того дня не сміяв більше запитати його.