Numbers 11

¹І коли народ скаржився, то це було негоже перед ГОСПОДОМ; і ГОСПОДЬ чув це, і розпалилась гнів Його, і огонь ГОСПОДНІЙ запалав серед них, і спалив їх, які були на краях табору.

²І народ закричав до Мойсея; і молився Мойсей ГОСПОДУ, і огонь вгас.

³І назвав він імя того місця Табера, бо огонь ГОСПОДНІЙ запалав серед них.

⁴І змішане множество, що було серед них, відчуло жадобу; і сини Ізраїльські знов плакали й говорили: хто б нам дав м'яса їсти?

⁵Ми пам'ятаємо рибу, яку ми їли в Єгипті безплатно, й огірки, й динї, й цибулю, й часник.

⁶А тепер душа наша висихає; немає нічого, крім цієї манни, перед очима нашими.

⁷А манна була подібна насінню коріандру, і колір її був як колір смоли.

⁸І народ ходив, і збирав його, й мелював його в жорнах, або товк його в ступі, й пік його в горщиках, і робив із нього лепешки; й смак його був як смак масла свіжого.

⁹І коли роса спадала на табір вночі, то й манна спадала на нього.

¹⁰І почув Мойсей, як плаче народ у своїх родинах, кожен при вході свого намету; і розпалився гнів ГОСПОДНІЙ дуже; і Мойсей також був гнівний.

¹¹І сказав Мойсей ГОСПОДУ: чому Ти поневіряєш раба Твого? і чому я не знайшов благодаті перед Тобою, що Ти покладаєш тягар усього цього народу на мене?

¹²Чи я зачав всього цього народу? чи я його родив, щоб Ти сказав мені: неси його в лоні своєму, як няня носить дитятко, до землі, яку Ти присягнув його отцям?

¹³Звідки мені взяти м'яса, щоб дати всьому цьому народу? бо вони плачуть передо мною й говорять: дай нам м'яса їсти.

¹⁴Я не можу один нести весь цей народ, бо це занадто важко для мене.

¹⁵І якщо Ти так постанеш зі мною, то умертви мене, молю Тебе, зараз, якщо я знайшов благодать перед Тобою, і не дай мені бачити мою нещасність.

¹⁶І сказав ГОСПОДЬ до Мойсея: зібери до мене сімдесят чоловіків зі старійшин Ізраїльських, яких ти знаєш, що вони старійшини народу й начальники над ним; і приведи їх до скинії зібрання, щоб вони стали там з тобою.

¹⁷І я сійду й буду говорити там з тобою; і візьму Духу, що на тобі, і поділю його на них; і вони будуть носити з тобою тягар народу, щоб ти не носив його сам один.

¹⁸І скажи народу: освятіться до завтра, і будете їсти м'ясо; бо ви плакали перед ушима ГОСПОДА, говорячи: хто б нам дав м'яса їсти? бо нам було добре в Єгипті; тому ГОСПОДЬ дасть вам м'яса, і будете їсти.

¹⁹Не один день, ні два дні, ні п'ять днів, ні десять днів, ні двадцять днів будете їсти,

²⁰Але цілий місяць, доки воно не вийде з ваших ніздрів і не стане для вас гидким, бо ви зневажили ГОСПОДА, Який серед вас, і плакали перед Ним, говорячи: чому ми вийшли з Єгипту?

²¹І сказав Мойсей: народ, серед якого я, налічує шість сот тисяч пішоходів; а Ти сказав: дам їм м'яса, щоб вони їли цілий місяць.

²²Чи будуть забиті для них отари й стада, щоб їм хватило? або всю рибу морську зберуть для них, щоб їм хватило?

²³І сказав ГОСПОДЬ до Мойсея: чи скоротилась рука ГОСПОДНЯ? тепер побачиш, чи збудеться слово Моє тобі чи ні.

²⁴І вийшов Мойсей, і розповів народові слова ГОСПОДА, і зібрав сімдесят чоловіків зі старійшин народу, і поставив їх біля скинії.

²⁵І зійшов ГОСПОДЬ у хмарі, і говорив до нього, і взяв Духа, що був на ньому, і поділив його на сімдесят старійшин; і коли Дух спочив на них, вони пророкували й не переставали.

²⁶Але залишилось два чоловіки в таборі; ім'я одному було Елдад, а ім'я другому Медад; і Дух спочив на них, бо вони були написані, але до скинії не вийшли; і вони пророкували в таборі.

²⁷І прибіг юнак, і розповів Мойсею й сказав: Елдад та Медад пророкують у таборі.

²⁸І відповів Ісус, син Нунів, слуга Мойсеїв, один із молодих його людей, та й сказав: Господарю мій, Мойсею, забороньте їм.

²⁹І сказав йому Мойсей: чи ревнуєш ти за мене? О, коли б весь народ ГОСПОДА були пророками, і коли б ГОСПОДЬ поділив Духа Свого на них!

³⁰І вернувся Мойсей в табір, він та старійшини Ізраїльські.

³¹І вийшов вітер від ГОСПОДА, і зніс перепелів від моря, і виссипав їх при таборі, як би на один день ходьби з одного боку, та як би на один день ходьби з другого боку, навкруг табору, й як би на два ліктя високо над землею.

³²І вставав народ весь той день, й всю ніч, й весь наступний день, і збирали перепелів; той, хто зібрав найменше, зібрав десять ефів; і розстилали їх собі навкруг табору.

³³І коли м'ясо ще було між зубами їхніми, перш ніж воно було пожовано, розпалився гнів ГОСПОДА на народ, і вразив ГОСПОДЬ народ великою язвою дуже.

³⁴І назвав він те місце Кіброт-Гаттаава, бо там поховали народ, що жадав.

³⁵І відійшов народ від Кіброт-Гаттаави до Асирот; і оселився в Асироті.