Numbers 12

¹Марія́м та Аарон говори́ли про́ти Мойсея за жінку́ ефіо́пку, яку́ він узяв за́ одружу́, бо він одружи́вся з жінко́ю ефіо́пко́ю.

²І сказа́ли: чи тільки́ з Мойсеєм говори́в Господь? Чи не й з на́ми говори́в він? І почув Господь це.

³А Мойсей був люди́ною́ дуже́ смире́ною́, понад усіх людей, що бу́ли на пове́рхні землі.

⁴І раптово́ говори́в Господь до Мойсея, й до Аарона, й до Марія́м: виході́ть ви три́ до намети́ у́зріття. І вийшли́ всі три́.

⁵І зійшо́в Господь у сто́впі хма́ри, й станув при вході́ намети́, й назва́в Аарона й Марія́м; і вийшли́ вони обо́є.

⁶І сказа́в: послухайте́ слів Мойх: якщо́ буде серед ва́с пророк Госпо́день, то я пізнаю́ся йому́ у видіне́ні, у сні говори́тиму́ з ни́м.

⁷Але́ раб Мій Мойсей не такий; він вірний у всьому́ дому́ Мойму́:

⁸у́ста у́ста говори́ю з ни́м, явно́, а не в за́гадках; і о́браз Госпо́день бачи́ти буде: чому́ ж ви не побоя́лися говори́ти про́ти раба́ Мойго́, про́ти Мойсея?

⁹І розпаля́лася гнівом Госпо́день на них, і відійшо́в.

¹⁰І облак відсту́пив від намети́; й ось Марія́м біла́ від про́капу, як сніг; й подивився Аарон на Марія́м, й ось вона біла́ від про́капу.

¹¹І сказа́в Аарон до Мойсея: о, пане мій! Умоля́ю тебе́, не покладай на нас гріха́ за те, що ми безро́зумно зробили́, й за те, що ми згріши́ли.

¹²Нехай вона́ не бу́де, як мертве́ць, у яко́го тіло́ вполови́ну́ з'їде́не, коли́ виходи́ть з утро́би матері́.

¹³І взива́в Мойсей до Госпо́день, кажу́чи: Боже́! Умоля́ю тебе́, ізліччи її́.

¹⁴І сказа́в Господь до Мойсея: якщо́ б батько́ її́ навіть плю́нув їй в облич́чя, то чи́ не сорамна́ б вона́ бу́ла сім дніс? Нехай во́на буде́ за́му́ет поза́ табо́ру сім дніс, а потім вико́ристано́ буде́.

¹⁵І Марія́м заму́ета поза́ табо́ру сім дніс; і люд не рушали́ся, поки́ Марія́м не вико́ристано́ бу́ла.

¹⁶По то́му люд рушали́ся від Хацеро́та й станови́лись у пусти́ні Паранін.