Numbers 14

¹І піднесла вся громада голос свій, і плакали люди тієї ночі.

²І роптали на Мойсея й на Аарона всі сини Ізраїлеві, і сказала їм уся громада: О, якби ми були померли в землі єгипетській! або якби ми були померли в пустині цій!

³І для чого Господь веде нас до землі цієї, щоб впасти від меча, щоб дружини наші й діти наші були здобиччю? Не краще б для нас було повернутися до Єгипту?

⁴І говорили один до одного: Оберемо собі начальника й повернемось до Єгипту.

⁵Тоді впали Мойсей й Аарон на обличчя свої перед усім зібранням громади синів Ізраїлевих.

⁶А Ісус, син Нунів, і Халев, син Єфунніїв, які були з розвідувачів землі, розідрали одежу свою.

⁷І говорили до всієї громади синів Ізраїлевих, кажучи: Земля, яку ми ходили розвідувати, вельми добра.

⁸Якщо Господь буде благоволити до нас, то введе нас у землю цю й дасть її нам, землю, яка тече медом і молоком.

⁹Тільки не бунтуйте проти Господа, і не бійтеся людей землі, бо вони булка для нас; захист їх від них відступив, а Господь з нами; не бійтеся їх.

¹⁰І сказала вся громада побити їх каменями. А слава Господня явилася в скинії зібрання перед усіма синами Ізраїлевими.

¹¹І сказав Господь до Мойсея: Докільки народ цей буде мене дратувати? і докільки вони не будуть мені вірити за всі ті знамення, які я показав серед них?

¹²Вражу їх морою й спадкування їх відбіру, а з тебе зроблю народ більший й сильніший, ніж вони.

¹³І сказав Мойсей до Господа: Тоді почують це єгиптяни, бо ти виведеш народ цей з силою твоєю з серед них.

¹⁴І розповідятимуть мешканцям землі цієї, бо чули вони, що Господь у середині народу цього, що Господь лицем до лиця являється народові цьому, і що хмара Його стоїть над ними, і що йдеш ти перед ними стовпом хмари вдень і стовпом вогню вночі.

¹⁵Якщо ж ти вбиєш народ цей одним разом, то скажуть народи, які чули славу твою, говорячи:

¹⁶Через те, що не міг Господь ввести народ цей у землю, яку Він клявся їм, тому й побив їх у пустині.

¹⁷А тепер, прошу тебе, будь велика сила Господа мого, як Ти говорив, кажучи:

¹⁸Господь довготерпілив і багатий на милість, прощає беззаконня й gрохи, але вповні не виправдовує винних, карає беззаконня отців на синах до третього й четвертого роду.

¹⁹Прошу тебе, прости беззаконня народу цього за велику милість твою, як Ти прощав народові цьому від Єгипту аж до тепер.

²⁰І сказав Господь: Я простив, за словом твоїм.

²¹Але, як Я живу, вся земля наповниться славою Господньою.

²²Бо всі люди, які бачили славу Мою й знамення Мої, які Я зробив в Єгипті й у пустині, й спокушали Мене вже десять разів, і не послухали голосу Мого,

²³Вони, чистякові, не побачать землі, яку Я клявся отцям їхнім, і ніхто з тих, які мене обурили, не побачить її.

²⁴А раба Мого Халева, бо бував у нього інший дух, і слідував Мені всім серцем, введу Я у землю, куди він ходив, і насіння його володітиме нею.

²⁵(А амаликіяни й ханаанеї мешкали в долині.) Завтра оберніться й вийдіть у пустиню шляхом Червоного моря.

²⁶І говорив Господь до Мойсея й до Аарона, кажучи:

²⁷Докільки буду терпіти громаду зу, що ропче на Мене? Я чув ропотання синів Ізраїлевих, яке вони чинять на Мене.

²⁸Скажи їм: Живу Я, говорить Господь, як ви говорили в вуха Мені, так зроблю вам.

²⁹У пустині цій упадуть трупи ваші, і всі перелічені з вас по числу вашому повному, від двадцяти років і вище, які ропили на Мене.

³⁰Ви, чистякові, не увійдете в землю, яку Я клявся вам дати на поселення, крім Халева, сина Єфунніївого, і Ісуса, сина Нунова.

³¹А малі ваші, про яких ви сказали, що будуть здобиччю, введу Я їх, і вони познають землю, яку ви зневажили.

³²А ваші трупи впадуть у пустині цій.

³³І діти ваші блукатимуть у пустині сорок років, несучи гріхи блудження вашого, доки трупи ваші не будуть спустошені в пустині.

³⁴За числом днів, у які ви розвідували землю, сорок днів, день за рік, будете носити беззаконня ваші сорок років, і дізнаєтеся розриву Мого Завіту.

³⁵Я, Господь, говорю: таким чином зроблю всій громаді злій цій, що зібралася проти Мене; у пустині цій будуть вони спустошені, і там помруть.

³⁶А люди, яких послав Мойсей розвідувати землю, повернулися й збудили весь народ проти нього, розповідаючи лихий звіст про землю,

³⁷Ті люди, що розповідали лихий звіст про землю, умерли від морою перед Господом.

³⁸А Ісус, син Нунів, і Халев, син Єфунніївий, з людей, що ходили розвідувати землю, залишилися живі.

³⁹І розповів Мойсей слова ці всім синам Ізраїлевим, і сумував народ дуже.

⁴⁰І встали вони рано вранці й піднялися на гірку, говорячи: Ось ми, і піднімемось на місце, яке Господь обіцяв, бо ми согрішили.

⁴¹І сказав Мойсей: Для чого ж ви переступаєте наказ Господній? це не буде вдалим.

⁴²Не піднімайтеся, бо Господь не з вами, щоб ви не були вражені перед ворогами вашими.

⁴³Бо амаликіяни й ханаанеї стоять там проти вас, і упадете ви від меча, тому що ви відвернулися від Господа, тому й не буде Господь з вами.

⁴⁴Та вони наважилися піднятися на гірку; але Ковчег Завіту Господня й Мойсей не відступали з табору.

⁴⁵Тоді зійшли амаликіяни й ханаанеї, які мешкали на гірці тій, і побили їх, розбили їх аж до Хорми.