Numbers 22

¹І дорогою йшли сини Ізраїлеві, й розташувалися табором на рівнинах Моаву за Йорданом біля Єрихо.

²І побачив Балак, син Ciпорів, все те, що Ізраїль учинив Аморитянам.

³І сильно боявся Моав народу, бо його було багато; і устрашився Моав через синів Ізраїлевих.

⁴І сказав Моав до старійшин Мідіану: "Оце того напевно оближе нас весь цей натовп, як бик лиже траву польову". А Балак, син Ciпорів, був царем Моаву в той час.

⁵І послав гінців до Валаама, сина Беорова, до Петора, що при річці, до землі синів його народу, щоб покликати його, говорячи: "Ось вийшов народ із Єгипту; ось він покрив лице землі, й той стоїть проти мене.

⁶Тепер прошу тебе: прокляни мені народ цей, бо він міцніший від мене; може я матиму змогу розбити його й виженати його із землі; бо знаю, що кого ти благословиш, той благословен, а кого ти проклинеш, той прокляний".

⁷І пішли старійшини Моаву й старійшини Мідіану з винагородою ворожби в руці їхній; й прийшли до Валаама, і говорили йому слова Балака.

⁸І сказав їм: "Заночуйте тут цієї ночі, й я дам вам відповідь, як скаже мені Господь". І пробули з Валаамом князі Моаву.

⁹І прийшов Бог до Валаама й сказав: "Хто ці люди з тобою?"

¹⁰І сказав Валаам до Бога: "Балак, син Ciпорів, цар Моаву, послав до мене, кажучи:

¹¹Ось вийшов народ із Єгипту й покрив лице землі; тепер приходи, прокляни їм його; може я матиму змогу боротися з ним і виженати його".

¹²І сказав Бог до Валаама: "Не ходи з ними; не проклинай народу, бо він благословен".

¹³І встав Валаам рано й сказав князям Балака: "Йдіть у землю вашу; бо Господь не дає мені йти з вами".

¹⁴І встали князі Моаву й пішли до Балака й сказали: "Валаам не хоче йти з нами".

¹⁵І послав ще раз Балак князів, більше й честніших від них.

¹⁶І прийшли до Валаама й сказали йому: "Так говорить Балак, син Ciпорів: нічого нехай не запиняє тебе від приходу до мене;

¹⁷бо я велико почту тебе, й все, що скажеш мені, учиню для тебе; тільки приходи й прокляни мені народ цей".

¹⁸І відповів Валаам слугам Балака й сказав: "Якби дав мені Балак свій дім, повний срібла й золота, не міг би я переступити слово Господа, мого Бога, щоб робити менше або більше.

¹⁹Тепер, прошу вас, заночуйте й ви тут цієї ночі, щоб я дізнався, що ще скаже мені Господь".

²⁰І прийшов Бог до Валаама ночі й сказав йому: "Якщо люди ті прийшли звати тебе, встань, йди з ними; але лиш те слово, яке я скажу тобі, то й учиниш".

²¹І встав Валаам рано, й сідлав свого осла, й пішов з князями Моаву.

²²І розпалився гнів Божий, що він йде; й ангел Господній став на дорозі супротивником йому. Він їхав на своєму ослі, і два слуги його були з ним.

²³І побачила ослиця ангела Господнього, що стояв на дорозі з мечем у руці своїй; й схилилася ослиця з дороги й пішла в поле; і бив Валаам ослицю, щоб вернути її на дорогу.

²⁴І став ангел Господній на вузькій стежці між виноградниками; стіна з одного боку й стіна з другого боку.

²⁵І побачила ослиця ангела Господнього й притиснулася до стіни, й пригнала ногу Валаамову до стіни; й бив він її ще раз.

²⁶І пішов далі ангел Господній, й став на вузькому місці, де не було місця звернути ні праворуч, ні ліворуч.

²⁷І побачила ослиця ангела Господнього й лягла під Валаамом; і розпалився гнів Валаама, й бив ослицю палицею своєю.

²⁸І відкрив Господь уста ослиці, й сказала вона до Валаама: "Що я зробила тобі, що ти бив мене три рази?"

²⁹І сказав Валаам до ослиці: "За те, що ти глузувала зі мною; о, якби була в мене шпага в руці, то вже я вбив би тебе!"

³⁰І сказала ослиця до Валаама: "Чи не я твоя ослиця, на якій ти їздив весь час твій до цього дня? чи коли робила я так тобі?" І сказав: "Ні".

³¹Тоді відкрив Господь очі Валаамові, й побачив він ангела Господнього, що стояв на дорозі з мечем у руці своїй; й схилив він голову свою й павши на обличчя своє.

³²І сказав до нього ангел Господній: "Чому ти бив ослицю твою три рази? Ось я вийшов супротивником тобі, бо дорога твоя невідповідна передо мною.

³³І побачила мене ослиця й схилилася передо мною три рази; якби вона не схилилася передо мною, то вже я вбив би тебе, а її збереглася б живою".

³⁴І сказав Валаам до ангела Господнього: "Я згрішив; бо я не знав, що ти стоїш передо мною на дорозі. Тепер, якщо це лихо в очах твоїх, я вернуся назад".

³⁵І сказав ангел Господній до Валаама: "Йди з цими людьми; але лиш те слово, яке я скажу тобі, то й говоритимеш". І пішов Валаам з князями Балака.

³⁶І почув Балак, що прийшов Валаам, й вийшов йому назустріч до міста Моаву, що на межі Арнону, на краї межі.

³⁷І сказав Балак до Валаама: "Чи не до тебе послав я гінців, щоб звати тебе? Чому ти не прийшов до мене? Чи не в змозі я возвеличити тебе честю?"

³⁸І сказав Валаам до Балака: "Ось я прийшов до тебе; чи буду я мати змогу говорити щось? Лиш те слово, яке дасть Бог мені в уста, те й говоритиму".

³⁹І пішов Валаам з Балаком, й прийшли до Кір'ят-Хусофа.

⁴⁰І принесли Балак жертви: волів і овець, і послав Валаамові й князям, що були з ним.

⁴¹І сталося вранці: взяв Балак Валаама й вивів його на высоти Ваалові; і побачив він звідти край народу.