Numbers 22

¹І вирушили сини Ізраїлеві та розташувалися на рівнинах Моаву, по цьому боці від Йордану біля Єрихона.

²І побачив Балак, син Ципора, все те, що зробив Ізраїль аморейцям.

³І дуже побоявся Моав народу, бо його було багато; і був Моав у великій тузі через синів Ізраїлевих.

⁴І сказав Моав до старійшин Мідіану: отже, зліже ця громада все навколо нас, як вол ліже траву польову. А Балак, син Ципора, був у той час царем Моавитян.

⁵Послав він послів до Валаама, сина Веорова, до Пефора, що при річці землі синів його народу, звати його, говорячи: ось вийшов народ з Єгипту; ось він покриває лице землі й сидить проти мене.

⁶Прийди ж, прошу тебе, прокляни мені цей народ, бо він сильніший за мене; авжеж я можу перемогти його й вибити його з землі; адже я знаю, що кого ти благословиш, той благословен, і кого ти прокленеш, той проклятий.

⁷І пішли старійшини Моаву й старійшини Мідіану з винагородою за вішування в руках своїх, і прийшли до Валаама й розповіли йому слова Балака.

⁸І сказав їм: зночуйте тут цієї ночі, й я дам вам відповідь, як скаже мені Господь. І залишилися князі Моаву біля Валаама.

⁹І прийшов Бог до Валаама й сказав: хто ці люди з тобою?

¹⁰І сказав Валаам до Бога: Балак, син Ципора, цар Моаву, послав до мене, говорячи:

¹¹ось вийшов народ з Єгипту й покриває лице землі; прийди ж, прокляни мені їх; авжеж я зможу побороти їх й вибити їх.

¹²І сказав Бог до Валаама: не ходи з ними, не проклинай народу, бо він благословен.

¹³І встав Валаам з ранку й сказав князям Балака: йдіть до своєї землі, бо не хоче Господь дозволити мені йти з вами.

¹⁴І встали князі Моаву й пішли до Балака й сказали: Валаам відмовляється йти з нами.

¹⁵І послав Балак ще раз князів, більше й почесніших від перших.

¹⁶І прийшли до Валаама й сказали йому: так говорить Балак, син Ципора: не бути нічому, прошу, перешкодою тобі прийти до мене,

¹⁷бо я вельми вознесу тебе честю й зроблю все, що ти скажеш мені; прийди ж, прошу тебе, прокляни мені цей народ.

¹⁸І відповів Валаам і сказав рабам Балака: якби й дав мені Балак свій дім, повний срібла й золота, не можу я переступити слово Господа, Бога мого, щоб зробити менше або більше.

¹⁹Тепер же, прошу, залишіться й ви тут цієї ночі, щоб я дізнався, що скаже мені Господь ще.

²⁰І прийшов Бог до Валаама вночі й сказав йому: якщо люди прийшли звати тебе, встань і йди з ними; але слово, яке я скажу тобі, те ти й говорити будеш.

²¹І встав Валаам з ранку й оседлав свою ослицю й пішов з князями Моаву.

²²І запалився гнів Божий за те, що він йшов; і став ангел Господній на дорозі супротивником йому. А він їхав на ослиці своїй, і два раби його були з ним.

²³І побачила ослиця ангела Господнього, що стояв на дорозі з мечем розгорнутим у руці його; і звернулася ослиця зі шляху й пішла в поле; і побив Валаам ослицю, щоб звернути її на шлях.

²⁴А ангел Господній став на стежці виноградника, з стіною з одного боку й стіною з другого боку.

²⁵І побачила ослиця ангела Господнього й прижалась до стіни, й прижала Валаамову ногу до стіни; і побив її він знову.

²⁶І пішов ангел Господній далі й став на місці тісному, де не було шляху звернути ні вправо ні вліво.

²⁷І побачила ослиця ангела Господнього й впала під Валаамом; і розпалився гнів Валаамів, і побив ослицю жердиною.

²⁸І відкрив Господь уста ослиці, й сказала вона до Валаама: що я зробила тобі, що ти побив мене три рази?

²⁹І сказав Валаам до ослиці: тому що ти глумилась зі мною; якби в руці моїй був меч, то я вже вбив би тебе.

³⁰І сказала ослиця до Валаама: чи не я та твоя ослиця, на якій ти їхав все життя мене до цього дня? чи звичайно я робила так тобі? І він сказав: ні.

³¹І відкрив Господь очі Валаамові, й побачив він ангела Господнього, що стояв на дорозі з мечем розгорнутим у руці його; і вклонився головою своєю й впав на лице своє.

³²І сказав ангел Господній до нього: чого ти побив ослицю твою три рази? Ось я вийшов супротивником тобі, бо шлях твій кривавий передо мною.

³³І побачила мене ослиця й звернулась від мене три рази; якби вона не звернулась від мене, то й тебе б я вже вбив, а її б залишив живою.

³⁴І сказав Валаам до ангела Господнього: я згрішив, бо я не знав, що ти стоїш на дорозі проти мене; отже, якщо це не вподобано тобі, то я повернусь назад.

³⁵І сказав ангел Господній до Валаама: йди з людьми; але тільки слово, яке я скажу тобі, те ти й говорити будеш. І пішов Валаам з князями Балака.

³⁶І коли почув Балак, що прийшов Валаам, то вийшов йому назустріч до міста Моаву, що на границі Арнону, що на крайній границі.

³⁷І сказав Балак до Валаама: чи не наполегливо послав я до тебе звати тебе? чого ж ти не прийшов до мене? чи я не в змозі справді вознести тебе честю?

³⁸І сказав Валаам до Балака: ось я прийшов до тебе; чи я тепер можу говорити що-небудь? слово, яке Бог вкладе мені в уста, то я й буду говорити.

³⁹І пішов Валаам з Балаком, і прийшли до Кір'ят-Хуцот.

⁴⁰І принесли Балак жертву биків та овець й послав до Валаама й до князів, що були з ним.

⁴¹І сталося, коли настав ранок, то взяв Балак Валаама й вивів його на висоти Ваала, щоб звідти він побачив край народу.